Про товариство
 

Новини

 

Історія

 

Співзасновники

 

Соціальний розвиток

 

Благодійність і спонсорство

Виробництва
  Етилену і поліетилену
 

Хлорвінілу і каустичної соди

 

Продукція

Інвестиційні проекти
  Модернізація ВХМ

Комерційні пропозиції

Інформація ПрАТ "ЛУКОР"

Тендери

  Умови проведення
  Документація
  Оголошені тендери
  Інформація про переможців
Прес-релізи
Контакти
Регіон
  Місцеві новини
  Спортивні новини
"Нафтохімік"
  Спортивний клуб
  Футбольний клуб
Фотогалерея
"Калуський нафтохімік"
  Архів новин

 

Про товариство

29 жовтня 2004 року закрите акціонерне товариство “ЛУКОР” (м.Калуш, Івано-Франківська область) та компанія “LUKOIL Chemical B. V.", зареєстрована Торговельно-промисловою палатою м Амстердам  (Нідерланди) виступили засновниками товариства з обмеженою відповідальністю “КАРПАТНАФТОХІМ”.  У статутному фонді ТОВ "КАРПАТНАФТОХІМ", який становить 1581280 тис. грн., частка капіталу ЗАТ "ЛУКОР" дорівнює 24%, а компанії LUKOIL Chemical B. V. – 76%.Це по суті новий шлях діяльності нафтохімічного підприємства, який повинен призвести до інтеграції в європейську і світову економіку.

У травні 2009 року у структурі компанії НК «ЛУКОЙЛ» створено бізнес-сектор «Нафтохімія», куди увійшли калуські підприємства «КАРПАТНАФТОХІМ» і «ЛУКОР», а в 2010 році ці підприємства ввійшли до складу Головного управління нафтопереробки і нафтохімії НК "ЛУКОЙЛ".


Колектив «КАРПАТНАФТОХІМу» просить допомоги у влади

   Він готовий відновити роботу підприємства за 55 днів
   Понад дві тисячі працівників налічується нині на одному з найбільших підприємств Івано-Франківщини – ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ», що в Калуші. Ми не випадково вжили слово «налічується»: парадокс ситуації в тому, що ще з грудня 2013 року підприємство через об’єктивні причини не працює, проте – і це чимале щастя для нафтохіміків та їхніх сімей – людям і далі виплачують зарплату. Але зрозуміло і те, що завод у режимі такого «гарячого простою» довго тримати не будуть, можуть просто закрити. Адже кожен місяць простою обертається для власника підприємства – компанії «ЛУКОЙЛ» - збитками в сумі 50 млн. гривень. У лютому нинішнього року ЗМІ повідомили, що СБУ відкрила кримінальне провадження за фактом приватизації і переходу у власність цієї компанії нафтохімічного комплексу ВАТ «Оріана».
   Я зателефонував у Київ до офіційного представника ВАТ «ЛУКОЙЛ» в Україні Сергія Чмихалова. Прикарпатці добре знали його як голову правління ЗАТ «ЛУКОР», яке рішенням зборів акціонерів припинило свою діяльність у січні позаминулого року. Запитав, який вихід із нинішньої складної для «КАРПАТНАФТОХІМу» ситуації бачить пан Сергій, чи можна говорити про перспективи відновлення цього, без перебільшення, унікального для нашої області й України загалом підприємства. А унікальне воно передовсім тому, що це одне з найбільших в Україні підприємств з виробництва хімічної та нафтохімічної продукції, єдиний виробник суспензійного вінілхлориду, етилену, бензолу, поліетилену, аргону високої чистоти. В асортименті продукції «КАРПАТНАФТОХІМу» - також пропілен, хлор, каустична сода, смола важка піролізу, кисень газоподібний і рідкий (медичний і технічний), азот газоподібний.  
   Отож слово С. Чмихалову:
   - Я хотів би нагадати насамперед, що інвестиції російської компанії «Лукойл» у реконструкцію і модернізацію калуського нафтохімічного комплексу в 2001- 2014 роках  становили  544,1 млн. доларів США. Зокрема, за ці кошти було збудовано у 2009-2010 роках і введено в експлуатацію виробництва хлору та каустичної соди мембранним способом та суспензійного вінілхлориду, аналогів яким немає не тільки в Україні, а й у країнах на території всього колишнього СРСР.
   Сума сплачених калуським ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» податків до Державного та місцевого бюджетів перевищила 162 млн. доларів США.
   До того ж щороку  ВАТ «Нафтова Компанія «ЛУКОЙЛ» укладає угоду про співпрацю з Івано-Франківською облдержадміністрацією щодо участі в соціальному розвитку міста Калуша, Калуського, Рожнятівського районів та інших територій області, в якій зобов’язується: сприяти розвитку соціально-культурного та економічного комплексів Івано-Франківської області. Всього з початку діяльності підприємства благодійна та спонсорська допомога склала більш ніж 64 млн. гривень.
   Останніми роками підприємство зіткнулося у своїй роботі з цілою низкою об'єктивних проблем і через це змушене було зупинити свої виробництва. Втім, компанія «ЛУКОЙЛ» відновила його діяльність у вересні 2013 р., виконавши повністю взяті на себе зобов'язання згідно з Меморандум про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України та ВАТ «ЛУКОЙЛ», підписаним у квітні 2013 р. На виконання даного Меморандуму було здійснено послідовний запуск виробництва у вересні 2013 року, та в зв’язку з невиконанням зобов’язань Меморандуму попереднім урядом та збитковою діяльністю ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» наприкінці грудня 2013 р. виробництво знову було зупинено. Важке фінансове становище підприємства (щомісячні збитки від виробничої діяльності становлять більше 8 млн. $ США на місяць) зумовлене погіршенням кон'юнктури ринку на нафтохімічну продукцію. Однією із причин цього є незахищеність продукції українського виробника від демпінгового імпорту. З першого кварталу 2014 року підприємство перейшло на режим роботи у так званому «гарячому простої». Підприємство продовжує виплачувати 3/4 заробітної платні працівникам (щорічно понад 93 млн. грн.) та сплачувати податки (щорічно понад 77 млн. грн.)
   Компанія «Лукойл» нині планує відновити виробничу діяльність підприємства. У цьому разі відрахування «КАРПАТНАФТОХІМу» до Державного і місцевих бюджетів становитимуть більше 1.4 млрд.  грн. на рік, у тому числі на фонд оплати праці - 27 822 тис. грн.
   А що думає з приводу нинішньої ситуації на підприємстві і перспектив відновлення його роботи генеральний директор ТОВ Володимир Шулиндін?
   - Наше підприємство - сучасне, нещодавно модернізоване з урахуванням європейських стандартів. На жаль, внаслідок несприятливої кон'юнктури та збиткової діяльності воно в 2012-2014 роках майже весь час простоювало. Для української промисловості це означало втрату щорічно семи мільярдів гривень об’ємів промислового виробництва, для його працівників та міста Калуша - втрату доходів.
   Колектив заводу хоче працювати і вірить, що підприємство відновить свою роботу вже найближчими місяцями. Для цього йому потрібне відповідне сприяння й допомога у вирішенні наших проблем від уряду та обласної виконавчої влади. Адже, скажімо, на економіці «КАРПАТНАФТОХІМу» негативно позначається неповернення ПДВ і те, що комунальне підприємство «Водотеплосервіс» протягом багатьох років не платить нам за послуги з очищення міських побутових стоків. Загалом цей борг сьогодні становить більше 42 млн. гривень. з яких 34,4 млн. гривень – це борг ще перед ПрАТ «ЛУКОР», а 7,7 млн. гривень уже перед «КАРПАТНАФТОХІМом». Колектив у час більш як дворічного простою докладав зусиль, аби обладнання було надійно збережено. Працівники нині живуть сподіванням, що виробництва знову запрацюють. Згідно із підготовленими планами їх пуску, нафтохімікам необхідно 50-55 днів, аби провести усі підготовчі, передпускові роботи і вести завод у дію. Люди знають, що коли завод працюватиме, то робота у них буде щодня, а зарплата суттєво зросте.
   У колективі хочуть, щоб Президент України, уряд, знали, що продукція «КАРПАТНАФТОХІМу», зокрема поліхлорвінілові смоли, поліетилен, дуже потрібна нині Україні, зокрема для відбудови зруйнованих війною міст і сіл Донбасу, щоб той же суспензійний полівінілхлорид, з якого виготовляють вироби для будівельної галузі,  Україна не купувала за кордоном.  
   Від імені трудового колективу ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ» недавно звернулася до Президента України Петра Порошенка об’єднана організація профспілки «ЛУКОР-КАРПАТНАФТОХІМ». За словами заступника голови профспілкового комітету Анатолія Дутчака, працівники підприємства дуже стурбовані тим, що "КАРПАТНАФТОХІМ" на сьогодні є незатребуваним підприємством, ніби воно зовсім не потрібне Україні, хоча насправді це зовсім не так.
   - З цього приводу, - каже він, - ми вже зверталися до Кабміну з листом наприкінці квітня минулого року, однак так і не дочекалися від нього обіцяного сприяння у відновленні і стабілізації роботи підприємства. Можливо, тут даються взнаки якісь інші, не пов'язані з економікою, причини такого ставлення до «КАРПАТНАФТОХІМу». Періодично і зажди синхронно зі зміною влади в державі, а також з інших незрозумілих нам причин порушують питання законності чи незаконності приватизації майна, яке нині належить компанії «Лукойл». Ось і в лютому 2015 року ЗМІ повідомили, що СБУ розпочала кримінальне провадження за фактом незаконної, як вважають у цьому відомстві, передачі компанії збиткового й непрацюючого в ті роки нафтохімічного комплексу ВАТ «Оріана». Та чи не хоче хтось поверненням у черговий раз до цих питань використати не на користь інтересам держави і працівникам «КАРПАТНАФТОХІМу»? На нашу ж думку, урядові, обласній владі разом з керівництвом ТОВ потрібно подумати передусім про майбутнє нашого підприємства, визначити спільно шлях до його порятунку в нинішній складній ситуації, визначити можливості відновлення його ефективної  роботи.
   Великий – понад дві тисячі осіб – трудовий колектив не може не турбувати те, що виробництва ТОВ в останні роки працюють неритмічно. Адже це позначається на матеріальному становищі працівників та їхніх сімей.
   Період 2008-2009 років інвестор використав значні ресурси для модернізації виробництв. У 2009-2010 роках проводили реконструкцію потужностей підприємства. Було збудовано практично нові виробництва хлору і каустичної соди мембранним методом та полівінілхлоридної смоли і виробів – у ці об'єкти інвестор вклав понад 400 млн. доларів США. Але починаючи з грудня 2013 року виробництва знову було зупинено і до цього часу вони перебувають в режимі простою у зв’язку із збитковою діяльністю ТОВ «КАРПАТНАФТОХІМ». Утім, і в такий час нафтова компанія «ЛУКОЙЛ» продовжує виплачувати зарплати двом тисячам працівників підприємства та зберегла передбачені колективними договорами соціальні виплати й гарантії. Тим самим вона взяла на себе відповідальність за їхні долі й долі їхніх родин, а це майже кожний десятий житель Калуша. Окрім того ВАТ "ЛУКОЙЛ" продовжує співпрацю з регіоном і здійснює соціальні проекти як у Калуші, так і в районі у сферах освіти, медицини, культури, спортивно-масової роботи. Виконує підприємство і всі свої податкові зобов’язання. Навіть у такий важкий для країни від працівників підприємства надійшло добровільних пожертв на армію в сумі 153 тис. грн. За ці кошти, які збирали профспілкові активісти, придбано індивідуальні засоби захисту для мобілізованих мешканців міста і переобладнано під броньований автомобіль для бійців 1-го батальону Національної гвардії України ім. генерала Кульчицького.
   Трудовий колектив дуже сподівається на втручання Президента України, уряду в ситуацію з «КАРПАТНАФТОХІМом» і допомогу цьому підприємству. Люди нині в очікуванні відновлення стабільно довготривалої роботи виробництв ТОВ. Їх пуск дасть можливість забезпечити зростання матеріального добробуту працівників і їхніх сімей, примножити внесок підприємства у наповнення бюджетів громад м. Калуша, Івано-Франківської області і всієї держави. А як буде бажання центральної української влади допомогти нам у виході з нинішньої складної ситуації, то ми готові буквально за 55 днів поставити виробництво ПВХ на лінійку готовності.   
   Ми виклали тут думки й побажання калуських нафтохіміків до центральної та обласної влади зі сподіванням, що вона разом з керівництвом компанії «ЛУКОЙЛ» і «КАРПАТНАФТОХІМу» не залишить великий трудовий колектив напризволяще у складний для нього період, а допоможе йому знову запустити унікальні для всієї України виробництва, на продукцію яких чекають споживачі.
   

   Іван ГАВРИЛОВИЧ (газета «Галичина» від 26 03 2015р.).


Нафтохіміки слова дотримали. Реставрований хрест надійно встановлений на стрункому Петросі

   Минулого року за кілька днів до урочистого відзначення свого професійного свята (друга неділя вересня) група калуських нафтохіміків на чолі з генеральним директором товариства "КАРПАТНАФТОХІМ" Володимиром Шулиндіним успішно підкорила одну із двохтисячних вершин Українських Карпат – гору Петрос (2020 м).
   Про цю подію був тоді опублікований репортаж на шпальтах нашого тижневика. Але в інформації про те, як нафтохіміки долали шлях до вершини гори, йшлося у ній і про дещо інше. Усіх учасників сходження вразив понівечений природою металічний хрест, що був встановлений на вершині поблизу дерев'яної каплички. Тоді нафтохімікам не вистачило зусиль, а ще більше відповідних інструментів та матеріалів, аби той хрест підняти. Але учасники сходження виявили бажання долучитися до доброї справи і хрест все-таки встановити, підкоривши Петрос ще раз, але уже з відповідним обладнанням. Володимир Шулиндін тоді запевнив, що всіляко цьому сприятиме.
   І ось 12 червня група калуських нафтохіміків у складі 12 чоловік побувала на Петросі і встановила на вершині гори реставрований металічний хрест.
   Про те, як проходила підготовка, хто допомагав у реалізації задуманого та про інші важливі деталі цієї події розповідає начальник адміністративно-господарського відділу ТОВ "КАРПАТНАФТОХІМ", один із організаторів і виконавців впровадження цього проекту Андрій Курташ.
   – Після минулорічного підкорення Петроса питання відновлення і встановлення на горі металічного хреста не було нами забуте, – розповідає Андрій Мечиславович. – Нагадував про нашу обіцянку відновити християнську святиню і генеральний директор підприємства Володимир Шулиндін. Маючи у своєму розпорядженні фотозмінки зруйнованого природою хреста, разом із головним механіком підприємства Олександром Бобівим вирішили звернутися за допомогою у розробці проекту в наш проектно-конструкторський відділ. Але перед цим у нас  була розмова на цю тему із заступником генерального директора з питань капбудівництва Володимиром Микитиним, який запропонував встановити хрест на своєрідному металічному постаменті. Проектанти підприємства на чолі із заступником начальника відділу Миколою Вороблем цю ідею підтримали, внісши і свої конкретні пропозиції щодо зміцнення конструкції хреста. Було, зокрема, запропоновано вмонтувати у хрест товстостінну трубу відповідного діаметру. Також нашими проектантами були розроблені і згідно з ними заздалегідь виготовлені спеціальні пристрої для зведення хреста та його надійного кріплення. Бо як засвідчив хід ведення монтажних робіт, без них було б дуже важко хрест підняти і заново встановити.
   – Хто виконував ці роботи і брав безпосередню участь у реалізації задуманого?
   – Що стосується виготовлення постаменту й виконання деяких інших робіт, то відповідальність за них взяло на себе новостворене на базі підрозділів ПрАТ "ЛУКОР" товариство "КАЛУШ КАРПАТ-СЕРВІС" на чолі з його головним інженером Костянтином Гоманом. Декоративне оформлення постаменту кованими елементами здійснили працівники калуського підприємства "Ковосвіт". Хочу сказати, що ці роботи вони виконали безкоштовно, довідавшись, для яких потреб і де будуть ці елементи використані. Тому, користуючись нагодою, хочу подякувати за сприяння і допомогу керівникам ТОВ "Ковосвіт" Віктору Білану та Ігорю Кошку.
   – Цікаво було б дізнатися про історію встановлення хреста на горі Петрос, хто автори проекту, чия ідея?
   – Перед тим, як приступити до ведення робіт, за інформацією в Інтернеті вдалося зв'язатися із журналістом агентства "Укрінформ" Олегом Снітовським, який у 2006 році писав про цю подію. З його допомогою вийшли на автора ідеї встановлення на вершині Карпат хреста. Ним виявився настоятель Української автокефальної православної церкви у місті Тернополі о. Ярослав Вірозуб. Саме за його участю та ще більш як 50-ти інших священиків та численних вірян з Тернопільської, Івано-Франківської, Закарпатської областей та міста Києва 4 вересня 2006 року хрест на Петросі було встановлено. Як відзначено з цього приводу на уже нами встановленій пам'ятній дошці, яка прикріплена до фундаменту хреста (дослівно) «на знак прагнення до єднання українських церков".
   Надав отець Ярослав інформацію і про майстрів, які виготовили хрест, висота якого, до речі, нині становить чотири метри. Ними виявилися жителі міста Бучача Ярослав Шептицький та Андрій Шалай. Фігуру розп'яття виготовив Василь Бабала. У ході телефонної розмови з ними дізналися і про усі необхідні розміри хреста, адже до того керувалися у роботі лише побаченим і фотознімками.
   – Як був реалізований проект і чи не виникало якихось непередбачуваних проблем?
   – Спочатку ми планували приїхати та виконати усі монтажні роботи протягом одного дня. Але добрий знавець гір, заступник головного інженера з техніки безпеки і екології Роман Бумбу запропонував виїхати до туристичної бази "Едельвейс", що в селищі Ясіня Рахівського району, після завершення робочого дня у середу, 11 червня. І дуже добре, що ми так зробили. Адже уже наступного дня о 6.00 ми були у незамінимому для гір ГАЗ-66, яким  виїхали до підніжжя Петроса.
   І тут важливо сказати, що обрати оптимальний маршрут сходження на вершину і доставки на неї постаменту та інших елементів хреста, а також обладнання й матеріалів нам допомогли працівники місцевого державного підприємства "Ясінянське лісомисливське господарство". Дізнавшись про мету нашої експедиції, директор цього підприємства Микола Ластовецький не лише дав нам корисні поради, й благодійно виділив вантажівку, підкресливши, що у 2006 році їх колектив теж долучився до того, щоб на вершині Петроса був встановлений Хрест єднання церков України.
   У цілому на весь проїзд гірськими дорогами у кузові вантажівки, трикілометровий піший підйом до вершини гори (ГАЗ-66 цей відрізок дороги долав без нафтохіміків – Авт.) було потрачено більше трьох годин. І десь приблизно о 10.00 ми приступили до ведення робіт.
   – Як були розподілені обов'язки серед учасників сходження на цьому завершальному етапі? Хто і чим, так би мовити, займався?
   – Зважаючи що конструкція потребувала ведення зварювальних та монтажних робіт, у складі групи були такі спеціалісти товариства "КАЛУШ КАРПАТ-СЕРВІС", як електрозварник Андрій Мазур, слюсарі-ремонтники Любомир Кішко та Роман Харів і електрозварник нашого цеху магістральних продуктопроводів Михайло Когут. Керували ними і одночасно допомагали у роботі Олександр Бобів, Костянтин Гоман та старший майстер Богдан Атаманчук.
   На мою долю разом із нашими молодими спеціалістами із відділів тендерних процедур і підготовки кадрів Івана Лазоришина та Володимира Місяця припали роботи з очищення деталей хреста та фарбування усієї конструкції. Досвідчений турист і альпініст, директор ФСК "Нафтохімік" Василь Худин, без якого нині не здійснюється жодне сходження калуських нафтохіміків на вершини Карпат, та Роман Бумбу теж допомагали і нам, і мотажникам. А ще в обов'язок останніх входило приготування обіду. І з ним, скажу відверто, вони справилися на славу. Особливо усім припав до смаку приготовлений Романом грибний суп.
   У цілому на виконання усіх робіт знадобилося майже вісім годин. Слід також сказати, що починали ми їх з молитви, а завершили виконанням Гімну нашої держави. Повернулися на турбазу «Едельвейс» близько 22.00 втомлені, але у  дуже піднесеному настрої.
   – Чи сприяла погода?
   – Вона була просто чудова. А які краєвиди!.. Зрештою, як мовиться, це краще самому побачити і відчути.

   Записав Анатолій Гетьманчук.



2011. ТОВ "КАРПАТНАФТОХІМ" - переможець конкурсу на кращі будівлі і споруди України, збудовані і прийняті в експлуатацію в 2010 році за спорудження ВИРОБНИЦТВА ПОЛІВІНІЛХЛОРИДУ СУСПЕНЗІЙНОГО.

2007. ТОВ "КАРПАТНАФТОХІМ" отримало іменний диплом на право використання фірмового знаку учасника рейтингу компанії "Гвардія".

2007. ТОВ „КАРПАТНАФТОХІМ” стало переможцем Всеукраїнського конкурсу якості продукції „100 кращих товарів України” в номінації „Продукція виробничо-технічного призначення”, організованому Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Рідкий аргон високої чистоти, що виробляється в „КАРПАТНАФТОХІМі”, визнано найкращим в Україні серед товарів виробничо-технічного призначення..

2006-2007. ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ” - переможець конкурсу "100 кращих товарів".

травень 2007. ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ” - переможець у першому Всеукраїнському конкурсі підприємств у сфері зовнішньоекономічної діяльності “Європейський вибір”.



жовтень 2006. ЗАТ “ЛУКОР” та ТОВ “КАРПАТНАФТОХІМ” визнано кращими підприємствами в рамках загальноукраїнського проекту “Хімічна та нафтохімічна промисловість України”.


червень 2006. Всеукраїнський конкурс якості продукції (товарів, робіт, послуг) „100 кращих товарів України” продукт виробництва „Поліолефін” ТОВ „КАРПАТНАФТОХІМ”, поліетилен марки НХF 4810Н визнав одним з найкращих видів продукції в номінації „Товари виробничо-технічного призначення”

квітень 2006. Золота медаль якості "Вища проба" за впровадження на підприємстві сучасних технологій та випуск високоякісного і конкурентоспроможного на ринку поліетилену.

липень 2005. Сергія Чмихалова нагороджено відзнакою „Лідер хімічної та нафтохімічної промисловості України”

 


 наше підприємство в 2004 році успішно виконало завдання, що були визначені йому "Програмою сертифікації корпоративної системи управління групи „ЛУКОЙЛ-Нафтохім” на 2004-2007 роки" і першим серед підприємств групи отримало сертифікати відповідності за всіма трьома системами. 


„Euro Market” – нагорода за інтеграцію у світову економіку. (2004р.)


відзнака ЗАТ "ЛУКОР" в рамках міжнародного проекту „Мости дружби. Україна – Росія 2003-2004” 

20.11.2003 ЗАТ „ЛУКОР” відзначено Почесним дипломом та міжнародною премією „Бізнес-Олімп” з присвоєнням підприємству звання „Золота торгова марка”, а генерального директора товариства Сергія Чмихалова – іменною відзнакою „Суспільне визнання”.  

Західна регіональна митниця нагородила ЗАТ „ЛУКОР” почесною грамотою за високий рівень митної культури та сумлінне виконання впродовж 2002-2003рр. зобов’язань перед Державним бюджетом України.

Міжнародна Платинова Зірка за якість у сфері задоволення потреб клієнтів, майстерність, інновації у технології м. Париж. Франція. 2003 рік


Designed by Mak&ShV studio 
© Lukor