Соціально-економічний паспорт м.Калуша  Івано-Франківської області

Адреса виконавчого комітету Калуської міської ради:
77300, м.Калуш вул.Гагаріна, 1
Телефон: +3803472 6-00-19,  6-00-69.
Загальні дані про місто Калуш
Площа - 64,5 тис. кв. км, 0,5% території області,в 30 км від обласного центру
Калуш – місто обласного підпорядкування

Про Калуш в Інтернеті:

Холодну воду поки що не відключатимуть

    КП «Водотеплосервіс» на сесії міської ради, яка відбулася 25 січня, було на 2,2 млн. грн. збільшено статутний капітал. За ці кошти комунальне підприємство має погасити борг перед енергетиками.
   ВАТ «Прикарпаттяобленерго» попереджало КП «Водотеплосервіс» про відключення підприємства від електропостачання через борг за використану електроенергію вже тричі. Перше попередження «Водотеплосервіс» отримав на початку грудня. Тоді, як прокоментував «КН» заступник начальника Калуського РЕМу Микола Гончар, було досягнуто домовленості, що комунальне підприємство погасить свій борг до 20 грудня з умовою сплачувати щодня по 100 тис. грн. 27 грудня на сесії Калуської міськради було прийнято рішення про поповнення статутного капіталу КП «Водотеплосервіс» на 550 тис. грн. Ці кошти якраз й мали піти на погашення заборгованості за електроенергію. Але, як пояснив директор «Водотеплосервісу» Ігор Яковина, Держказначейство не провело цей платіж, а кошти повернулися в міський бюджет. У результаті 17 січня водопостачальне підприємство Калуша знову отримало попередження про відключення світла, через що калушани могли залишитися без води.
   Без світла на декілька годин адміністративна споруда КП «Водотеплосервіс» та база на вул. Литвина, де знаходиться дільниця з експлуатації мереж Калуської ТЕЦ, 19 січня таки опинилися. Але на допомогу прийшов міський голова Ігор Насалик, і калушани отримували воду без перебоїв. Натомість підприємство отримало чергове «китайське» попередження – погасити борг до 24 січня.
   Вихід із цієї ситуації керівництво КП «Водотеплосервіс» покладало знову на чергове рішення міськради, відповідно до якого статутний капітал комунального підприємство має збільшиться на стільки, скільки треба на погашення заборгованості за електроенергію. І хоча ще 19 січня на прес-конференції І. Яковина стверджував, що підприємству для погашення усього боргу потрібно 1,5 млн.грн., йому виділили з міського бюджету 2,2 млн. грн. Завдяки такому рішенню депутатів проблему з ВАТ «Прикарпаттяобленерго» вирішено.
   Хоча декому з них не подобалося те, що комунальників постійно потрібно дотувати. Бо поповнення статутного капіталу – це не що інше, як скрита дотація, чого міський голова й не заперечував.
   На сесії, крім поповнення статутного капіталу  «Водотеплосервісу», по 200 тис. грн. отримали КП «Калушавтодор» та «Екосервіс». По 300 тис. грн. – КП «ЖЕО № 1», «ЖЕО № 4», 100 тис. грн. – КП «Міськсвітло». Це вимушений крок, зазначив міський голова, бо комунальникам не вистачає коштів навіть на зарплату. Якщо з бюджету їх не дотуватимуть, то доведеться піднімати тарифи. Адже усі комунальні підприємстві в державі збиткові, бо влада не бажає повернутися до них обличчям. Крім того, й ще населення міста підставляє палиці в колеса. Воно заборгувало КП «Водотеплосервісу» 13 млн. грн., а КП «ЖЕО» – понад 3 млн. грн.

    Віра Братенко.

Хто допоможе "Водотеплосервіс"  погасити борги перед "ЛУКОРом"?

    Ситуація, що сьогодні складається у КП "Водотеплосервіс", яке вже не спроможне навіть своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за спожиту електроенергію та просить підтримки в міської ради, аби погасити свою заборгованість перед ВАТ "Прикарпаттяобленерго", у значній мірі підтверджує думку окремих калушан, котрі кажуть, що вже давно потрібно було оголосити це комунальне підприємство банкрутом. Адже яка з нього користь, якщо населення міста майже стовідсотково щомісяця розраховується за опалення помешкань та послуги з водопостачання й водовідведення, а КП "Водотеплосервіс" тільки нарощує свої борги перед Калуською ТЕЦ, НАК "Нафтогаз України", ПрАТ "ЛУКОР"?..
   Тепер йому ще й не вистачає грошей на оплату за спожиту електроенергію. У зв’язку з цим в алярмовому порядку міському голові Ігорю Насалику довелось 25 січня скликати сесію міськради, на якій депутати ухвалили рішення про збільшення статутного капіталу КП "Водотеплосервіс" на 2,2 млн. грн., надавши йому можливість погасити заборгованість перед ВАТ "Прикарпаттяобленерго".
   Добре, що так сталося. А якби з міського бюджету не виділили гроші для порятунку цього комунального підприємства, то калушани взагалі могли в зимовий період залишитися без води та тепла. Що ж далі чекати? Мабуть, знову попереджень від "Прикарпаттяобленерго" про припинення подачі електроенергії до об’єктів КП "Водотеплосервіс". І знову звернень його директора Ігоря Яковини до міської ради про виділення з бюджету коштів для проведення розрахунку з енергопостачальним підприємством. Не виключено, що знову якісь кошти нададуть, хоча цьогорічний бюджет міста не багатий на роздачу грошей направо і наліво на будь-що і будь-кому.
   А хто порятує "Водотеплосервіс", аби погасити за нього борги перед "ЛУКОРом"? Станом на 1 січня 2012 року загальна заборгованість цього комунального підприємства за надані послуги з очищення господарсько-побутових стічних вод міста складала 32 млн. 706 тис. 297 грн. За словами начальника цеху НіОПСВ ПрАТ "ЛУКОР" Сергія Гандзюка, 20 вересня 2011 року останній раз товариство отримало якісь гроші за надані послуги. Було проплачено за очищення господарсько-побутових стічних вод 2,5 млн. грн. і то тільки після того, як місто отримало від ПрАТ "ЛУКОР" гроші за викуплену земельну ділянку, на якій розміщуються його очисні споруди. Але після цього КП "Водотеплосервіс" знову продовжує не оплачувати ні поточні платежі, ні погашати свою заборгованість перед "ЛУКОРом". Тож сьогодні й виникає сумнів у платоспроможності цього комунального підприємства та дивує те, що ще досі не порушено справу про банкрутство "Водотеплосервісу".

    Наш кор.

Фонд оплати праці збільшується, ПФУ коштів на виплату пенсій не вистачає

    За інформацією першого заступника начальника управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Степана Різника, протягом минулого року збільшилася кількість осіб, які перебувають на обліку в управлінні ПФУ, тобто тих, котрі сплачують обов’язкові страхові внески.
   Так, станом 1 січня 2012 року на обліку перебувало 5195 платників, що на 428 осіб більше, ніж у 2011 році. На 124% за минулий рік збільшився й середньомісячний фонд оплати праці. В 2011 році він становив 40066,8 тис. грн., що на 7751,3 тис. більше, ніж у 2010 році.
   Серед промислових підприємств найбільший ріст фонду оплати праці дали ТОВ «Карпатнафтохім» (162,4%), Калуська ТЕЦ (110,9%), КП «Водотеплосервіс» (109,9%), а серед бюджетних установ міста – заклади управління освіти (116%).
   У той же час спостерігається зменшення кількості платників фізичних осіб, які перебували на спрощеній системі оподаткування. За минулий рік  від такої системи оподаткування відмовилося 796 осіб.
   Але отриманих від платників страхових внесків коштів не вистачає, щоб управління ПФУ повністю забезпечувало себе власними коштами на виплату пенсій. Для здійснення цих виплат у місяць в середньому потрібно 23752,7 тис. грн., тоді як на рахунок управління від юридичних та фізичних осіб надходить в середньому 67,9 відсотка потрібної суми. Ускладнюється ситуація ще й тим, що калуські підприємства станом на 1 січня поточного року мають перед управління ПФУ борг зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 1133,9 тис. грн.
   Найбільше, за словами С. Різника, Пенсійному фонду заборгували ТзОВ "Завод"Техмаш", ТОВ "Меркурій холдинг" та Калуська філія "Центральна дирекція з управління та реконструкції спортивних споруд". Значним є борг і таких комунальних підприємств міста, як «ЖЕО-1», «ЖЕО-4», "Міськсвітло" та "Зеленбуд". Щоб ці комунальні підприємства погасили свою заборгованість, їм потрібна дотація з міського бюджету. Несвоєчасна сплата внесків ускладнює фінансовий стан підприємств-боржників, адже їм нараховуються штрафні санкції та пеня. Крім того, працівники таких підприємств втрачають страховий стаж.
   Що стосується загальної заборгованості підприємств Калуша перед Пенсійним фондом, то станом на 1 січня 2012 року вона становить 93557 тис. грн. Рекордсменом тут є ВАТ «Оріана», борг якого становить 81,6% від загальної суми. Це товариство заборгувало 71486,7 тис. грн. по пільгових пенсіях та 487,2 тис. грн. по наукових пенсіях.

    Віра Братенко.

Калуські учні гідно виступають на обласних олімпіадах

    Цьогоріч, як повідомила "КН" начальник управління освіти Калуської міськради Любов Максимович, введено певні зміни в Положення про проведення Всеукраїнських предметних олімпіад.
   Відтепер олімпіади на всіх етапах проводяться спільно з усіма навчальними закладами нового типу. Якщо за попереднім положенням визначалося 30 відсотків переможців за зайняті перше, друге і третє місця, то за новим – 50 відсотків. Також зараз харчуватимуться олімпійці за рахунок коштів управління освіти міськради. До цього часу цим питанням займалось головне управління освіти і науки ОДА.
   Щодо результатів калуських учнів у ІІІ етапі всеукраїнських предметних олімпіад, то вони є досить успішними.
   У ІІІ (обласному) етапі цих змагань у 20 предметних олімпіадах візьмуть участь 137 учнів калуських шкіл та гімназії. На сьогоднішній день вже відбулися олімпіади з української мови та літератури, основ правознавства, історії, педагогіки та психології, російської мови і літератури, англійської, французької та іспанської мов, екології, астрономії та інформаційних технологій.
   Найкраще учнівська команда з Калуша виступила в олімпіадах з української мови й літератури та історії. З 12 знавців рідної мови 11 отримали призові місця. З цього числа четверо учасників посіли найвищу сходинку п’єдесталу. На обласній олімпіаді з історії змагалось 14 юних істориків, які вибороли 11 призових місць: два перші, сім других та два треті місця.
   Усі три перші місця посіли троє учасників олімпіади з іспанської мови.
   Втішними є результати й в олімпіадах з інших предметів, у яких взяли участь калуські учні. У змаганнях із педагогіки та психології вони посіли перше місце, з російської мови та літератури – друге і третє місця, з екології – два третіх місця, з астрономії – друге і третє місця та з основ правознавства – друге і три третіх місць.

    Ліда Мичко.

Чотири медзаклади міста отримали статус юридичних осіб

    Щоправда, міська поліклініка, станція швидкої невідкладної медичної допомоги, стоматполіклініка та райлікарня, які отримали такий статус, й надалі перебуватимуть в структурі ЦРЛ. Але їхня підпорядкованість, як повідомили "КН" джерела, близькі до управління медичними закладами міста, стосуватиметься в основному організаційних питань.
   27 грудня на сесії міської ради було внесено зміни в статути ЦРЛ та цих чотирьох закладів, відповідно до яких районну поліклініку на вулиці Каракая та поліклініку в смт. Войнилів перейменовано на лікарні. Як пояснив в. о. заступника міського голови Василь Турчин, зміни викликані тим, що в цих установах є стаціонарні відділення, для яких потрібно передбачати кошти на харчування пацієнтів. До внесення змін до статутів фінансування на харчування проводилося з порушенням законодавства, бо поліклініка отримувала кошти як лікарня. Змінами ці порушення усунуться.
   Щодо надання статусу юридичних осіб чотирьом медичним закладам міста, то В. Турчин наголосив, що вони не від’єднюються від ЦРЛ, а так само, як це було в 2011 році, підпорядковуватимуться головному лікарю цієї структури. Фінансове управління міськради переказуватиме кошти ЦРЛ, а та – медзакладам. Такого, що медики у Підгірках отримали заробітну плату, а, станції швидкої невідкладної медичної допомоги чи міської  поліклініки – ні, не буде, запевнив В. Турчин. Статус юридичної особи дозволить їм мати свої окремі рахунки і заробляти кошти. Зміни до статутів вносяться, за його словами, щоб впорядкувати усю документацію так, як цього вимагає законодавство.
   – Зміни, які відбулися, – коментує це рішення головний лікар міської поліклініки Михайло Гаврилишин, – дозволять нам оперативніше приймати рішення щодо усунення проблем, які виникатимуть у медичному закладі. Також це дозволить покращити якість надання послуг з найменшими економічними затратами, адже наша медустанова нині має тісні зв’язки з багатьма підприємствами та організаціями міста, які сприяють нашій роботі.

    Наш кор.

Що думають керівники міськради з приводу автостанції на вул. Пушкіна?

    На сторінках "КН" уже неодноразово порушувалося питання про перенесення автостанції, що на вул.Пушкіна, на окраїну міста з тим, щоб розвантажити потік транспорту через центральну частину Калуша. Наші дописувачі акцентували увагу на тому, що така потреба уже давно назріла, а з облаштуванням площі на вулиці Пушкіна, чим нині займається колектив ТОВ "Карпатнафтохім", й поготів. Бо нині діюча автостанція не лише ускладнює рух міського транспорту, створює певні незручності для пішоходів, а й викликає чимало нарікань у мешканців тих будинків, які межують з нею. І в першу чергу через антисанітарію, незадовільний стан прибудинкових доріг та тротуарів, зростаюче число "ганделиків", якими постійно обростає діюча автостанція. Тому, наголошують наші читачі, уже настав час цю проблему вирішити.
   А що думають з цього приводу представники влади міста? Якою є їхня реакція на численні звернення і вимоги певної категорії міської громади? З метою дізнатися про їхню позицію з цього питання кореспондент "КН" звернувся до керівництва Калуської міської ради.
   Руслана Вайда, заступник міського голови:
   – Питання перенесення діючої автостанції назріло і є нині актуальним. Міський голова схиляється до думки, що всі важливі об'єкти в місті повинні бути комунальними, щоб на належному рівні там підтримувалися чистота й порядок. Тому, коли будуватиметься нова автостанція, що цілком реально, вона споруджуватиметься за кошти міської ради і буде комунальним закладом.
   Особисто я за перенесення діючої автостанції на окраїну міста і буду сприяти у позитивному вирішенні цього проблемного питання. Бо не можу не бути солідарною з тими мешканцями будинків, які межують з автостанцією і висловлюються про її перенесення.
   Олександр Челядин, секретар міської ради:
   – Під час сесій міської ради депутати теж порушували питання про перенесення автобусної станції з вул. Пушкіна, але до його розгляду справа поки що не доходила. Те, що діюча автостанція викликає у мешканців вул. Пушкіна невдоволення, – не секрет. Особливо у тих, хто проживає поруч з нею. Люди пропонують перенести її у район вул. Січових Стрільців, де в літньо-осінній період року торгують кавунами. Проте мешканці навколишніх будинків уже заявляють, що вони проти такої затії і дозвіл на зведення нової автостанції не дадуть. Залишаються вулиці Ринкова та Привокзальна, де можна було б розташувати автобусну станцію. Але поки що це питання лише вивчається.
   Наталія Бабій, керуюча справами міськвиконкому:
   – У поточному році ми обов'язково розглянемо на одній із сесій міської ради це проблемне питання. Нині ж триває обговорення і попереднє вивчення місця перенесення діючої автобусної автостанції з вул. Пушкіна. Таке доручення дав міський голова. Швидше всього, вона знаходитиметься в районі вул. Привокзальна, хоч і розглядаються пропозиції щодо вул. Ринкової та Б.Хмельницького поблизу підприємства "Львівська кераміка".

    Розмовляв Богдан Тимків.

У новий рік – з бюджетом,

    У новий рік – з бюджетом, але передбачені в ньому трансферти та дотації забезпечать потреби міста лише на 63,5%.
   Якщо у попередні роки держава забезпечувала фінансами освіту, охорону здоров’я, культуру, спорт, соціальну сферу та органи місцевого самоврядування на 70-80 відсотків, то ті цифри, які довело Міністерство фінансів для Калуша на 2012 рік, засвідчують, що ці галузі міста фінансуватимуться за державні кошти лише на 63,5%. Мінфін для Калуша в держбюджеті на захищені статті та енергоносії передбачив 147 млн. 797,3 тис. грн., тоді як за розрахунками фінансового управління Калуської міськради потрібно 232,8 млн. грн. І це при тому, що видаткова частина бюджету міста формувалася, враховуючи мінімальні потреби у коштах на утримання установ. Щоб стовідсотково забезпечити фінансами перелічені галузі міста, не вистачить і тих 52 млн. грн., які влада міста планує заробити у наступному році за рахунок збору податків, надходжень від продажу землі тощо.
   Якщо ж міська рада, як у попередні роки, недофінансовуватиме з власних коштів бюджетні галузі, то заробітною платою медики будуть забезпечені лише на вісім місяців, адже для повного забезпечення цих видатків не вистачає 28,4 млн. грн.
   Освітянам держава, відповідно до тих показників, які вона довела, планує виплачувати заробітну плату лише дев’ять місяців. Для цієї галузі не вистачає 10 млн. грн. Культура та спорт, за словами начальника фінансового відділу міськради Марії Семенюк, фінансується з року в рік все гірше й гірше.
   Тому міський голова Ігор Насалик запропонував затвердити міський бюджет з тими розрахунками, які довів Мінфін, але, якщо держава не віднайде коштів, щоб дофінансувати захищенні статті, то міська рада через суд блокуватиме рахунки головного фінансового управління Івано-Франківської ОДА до тих пір, поки всі борги перед містом не будуть погашені.
   Також міський голова наголосив, що оскільки за розрахунками профільних міністерств, які робляться відповідно до кількості населення, у Калуші не повинно бути двох музичних шкіл та п’ятьох закладів культури, то одну школу й ПК «Юність» і «Мінерал» місто фінансуватиме за власними програмами, а решту нехай фінансує Міністерство фінансів.
   З пропозицією прийняти бюджет з такими цифрами, які довів Мінфін, виступила й присутня на сесії заступник начальника головного фінуправління ОДА Леся Балагур.
   Отож, після обговорення депутати прийняли головний фінансовий документ Калуша. Відповідно до нього, у 2012 році загальний обсяг доходів міського бюджету становитиме 282391700 грн., в тому числі доходи загального фонду передбачені в сумі 260049800 грн., спеціального фонду – в розмірі 22341900 грн. Бюджет розвитку передбачений у сумі 10543900 грн.

    Віра Братенко.

Подальше відновлення концертного залу проводитиметься наступного року

    Як вже повідомляв "КН", в рамках угоди про співпрацю, укладеної між ВАТ „ЛУКОЙЛ" та Івано-Франківською ОДА, в серпні розпочалися відновлювальні роботи в концертному залі Калуського коледжу культури і мистецтв, які виконує приватне підприємство „Про-МАКС” з Івано-Франківська. Цього тижня редакція поцікавилась у заступника директора будівельної фірми Тараса Гайдучка, чи виглядатиме будівля на новорічні та різдвяні свята наступного року так, як планувалося.
   – На сьогоднішній день всі зовнішні роботи на фасаді концертного залу завершені, декоративні елементи відновлені, повністю змонтовані ринви, проведено заміну вікон і дверей, – повідомив Тарас Григорович. – Також варто додати, що штукатурка фасаду захищена від вологи силактоновим ґрунтом.
   Недавно ми провели нараду із спеціалістами ТОВ "Карпатнафтохім", представниками відділу капітального будівництва Калуської міської ради, на якій запропонували не покривати цього року фасад декоративною штукатуркою, тому що проводити ці роботи не дозволяє низька температура повітря. Тож прийняли спільне рішення почекати до весни. А в такому стані, як зараз, фасад будівлі зиму перебуде без будь-якої шкоди для себе.
   Поки що ведуться штукатурні роботи всередині залу, які будуть закінчені до середини січня. Це означає, що приміщення буде повністю захищене від вологи і зсередини.
   Виконуються монтажні і бетонні роботи з відновлення конструкції балкона на другому поверсі. До нового року вони також мають бути повністю завершені.
   Також до кінця цього року плануємо облаштувати по периметру концертного залу обмостку, щоб запобігти потраплянню під фундамент вологи. Так що свої зобов’язання перед замовником на виділені кошти ми навіть перевиконаємо. Хочу нагадати, що на відновлення концертної зали "Карпатнафтохімом" було виділено 1 млн. 340 тис. грн.
   На запитання, чи багато ще залишилось виконати робіт, аби концертна зала стала готовою до прийому учасників культурних заходів і глядачів, Т. Гайдучок відповів, що в другій половині січня має відбутися спільна розширена нарада за участю представників нашої фірми, "Карпатнафтохіму" і Калуської міської ради, де буде узгоджено перелік подальших відновлювальних робіт, графік їх виконання наступного року.

    Дмитро Іванців.

«Тепер мою справу продовжуватиме син»

    Кажуть, що незамінних людей немає. Однак в житті часто буває так, що одна правильна думка може бути протилежною іншій правильній думці і обидві вони вважатимуться незаперечними. Переконливим спростуванням того, що ніщо в світі не є однозначним, виявився приклад набутого досвіду роботи начальника відділення конденсації хлористого водню цеху з виробництва хлорвінілу ТОВ „Карпатнафтохім” Миколи Литвина. Саме його знання виявилися необхідними для того, щоб відновити роботу фреонової холодильної станції, яка була зупинена на консервацію в лютому 1999 року. Нещодавно з Миколою Михайловичем зустрівся наш кореспондент і мав з ним з цього приводу розмову. Розповідав М.Литвин про все з хвилюванням, певною ностальгією. І його можна зрозуміти.
   – 7 січня виповниться рік, коли я за власним бажанням звільнився з роботи і пішов на заслужений відпочинок, – згадує Микола Литвин. – Але вже через два місяці після цього мені запропонували знову влаштуватися на роботу за строковою угодою, щоб підготовити до експлуатації холодильну станцію, яка не працювала 12 років.
   Тоді вона була зупинена у зв’язку з виходом з ладу теплообмінника. Ми його відремонтували, однак вводити в дію фреонову холодильну станцію не було необхідності, оскільки виробництво вінілхлориду працювало на понижених навантаженнях, а для охолодження робочої частини обладнання використовувалась пропіленова холодильна станція. В результаті фреонова холодильна станція була законсервована. І лише цього року після введення в експлуатацію нового виробництва полівінілхлориду суспензійного виникла необхідність підвищити навантаження виробництва хлорвінілу, а для цього треба було ввести в дію фреонову холодильну станцію.
   Хочу відзначити, що зберігати апаратне обладнання станції, компресори, їхні масляні системи протягом 12 років було дуже складно. Але спільними зусиллями обслуговуючого персоналу, що працював під моїм наглядом зробити це нам вдалося.
   Намагання задіяти фреонову станцію були ще чотири роки тому. Тоді ж і була закуплена партія фреону, дозволена для використання Кіотським протоколом. Тепер цим фреоном треба було заповнити систему холодильної станції.
   За моїми рекомендаціями в проектно-конструкторському відділі було виконано проект зливної рампи. Відразу хочу наголосити на тому, що заповнювати систему фреоном було важко через те, що він тепер постачається в малогабаритних балонах по 13,6 кг в кожному. Таких балончиків виявилось аж 806 штук. Тепер уявіть собі, скільки треба було докласти зусиль, щоб під’єднати кожний балончик до рампи, злити з нього в систему фреон і від’єднати.
   За зміну ми могли випорожнити не більше 80 балонів, тобто чотири партії по 20 штук на рампу. Тому й довелося прийняти таке нестандартне рішення. Адже раніше, коли холодильна фреонова станція працювала, дозаправляти її було набагато легше. Фреон тоді постачався у великогабаритній тарі по 5-6 тонн в одній бочці. Однак й тепер нам вдалося заповнити систему фреоном.
   Хочу відзначити, що паралельно з виконанням цієї роботи було багато інших нюансів, та й працівники відділення – практично всі нові люди, а з тих, що працювали віддавна, крім мене, залишилося ще троє спеціалістів. Однак 12-річний простій станції дався взнаки – люди багато чого забули, тому їм довелося вчитися заново. Курс навчання тривав чотири тижні.
   Включили в роботу станцію 8 жовтня цього року. Зробити це, а потім вивести її на експлуатаційний режим також було непросто. Мені довелось працювати цілу добу. Треба було все підказати людям, дати певні рекомендації. Під час обходу я виявив, що масло в компресорі змінило свій колір. Як з’ясувалось, в нього потрапила вода. Як це сталось, дізнатися було непросто. За версією, вода в маслосистему може потрапити з холодильника, оскільки воно охолоджується водою. Але справа в тому, що при роботі компресора тиск масла більший від тиску води. За такою логікою, масло мало б потрапити у воду, а не навпаки. Тому й довго шукали причину поломки. Відключили компресор, злили масло, зняли масляний холодильник нетрадиційної конструкції: труба з маслом меншого діаметру вмонтована в трубі з маслом більшого діаметру і ним охолоджується. А все разом охолоджується водою. Такий теплообмінник було непросто опресувати. Однак ми це зробили, хоч і переживали, що знову щось станеться. Але все добре, холодильна станція працює до сьогоднішнього дня.
   – Ви ще нічого не розповіли, як після тривалого простою готували станцію до заповнення її фреоном.
   – Найгіршим виявилось те, що в систему потрапила вода, яку треба було злити, а потім висушити систему азотом. А далі майже півроку в системі створювався вакуум до 0 мм ртутного стовпчика. Навіть дехто із спеціалістів сумнівався, що нам вдасться це зробити. Адже система має бути абсолютно сухою, бо якщо цього досягти не вдасться, то волога буде випаровуватися і тоді створити в ній вакуум буде неможливо.
   – Миколо Михайловичу, після закінчення дії строкової угоди, за якою працюєте, ви заслужено відпочиватимете? Всі, з ким мені довелось розмовляти на цю тему, сумують за роботою. Ви також про все розповідаєте так, ніби все це відбувалось останній раз.
   – У цьому відділенні я з травня 1975 року. Спочатку працював машиністом компресорів, а в 1983-му – майстром зміни. На жаль, зарплата майстра була тоді низькою, я розрахувався і поїхав на заробітки. Але через три роки знову повернувся сюди, де мені запропонували посаду начальника відділення. На цій посаді я працюватиму до 31 грудня цього року. Тут тепер мою справу продовжуватиме мій син. Може статися так, що саме я започаткую у „Карпатнафтохімі” нашу родинну трудову династію. Свою місію на землі я виконав, бо виховав з дружиною й дочку, побудував будинок, викопав криницю і посадив сад. Влітку до мене в село приїжджають аж п’ятеро внучат. Кращої радості для мене немає.
   Тепер, користуючись нагодою, я хочу подякувати за спільну роботу, взаємну допомогу всім, з ким мені довелось працювати. Особливо працівникам відділення Ростиславові Джугану, Володимирові Олійнику, Петрові Литвину, Миколі Богаченку, Сергієві Гвадзину, Романові Піскорському і Миколі Романіву.

    Розмовляв Дмитро Іванців.

У Калуші кору немає, але діти хворіють вітрянкою

    Повідомлення в ЗМІ про те, що на Прикарпаття наступає така хвороба, як кір, в результаті чого в Долинському та Рожнятіському районах на карантин вже закрито вісім шкіл неабияк насторожує. До Калуша, як мовиться, від цих населених пунктів рукою подати. Телефонуємо до Калуської райсанепідстанції і з’ясовуємо ситуацію.
   Завідувач епідеміологічного відділу цієї установи Зінаїда Ковбаснюк заспокоїла і сказала, що в Калуші кору немає, однак тривогу все-таки викликає той факт, що наше місто перебуває в оточенні уражених кором районів.
   У той же, час, продовжує Зінаїда Анатоліївна у нашому місті розгулює вітрянка.
   З початку року і на сьогоднішній день (розмова відбувалась 30 листопада. – Авт.), вже зареєстровано 445 випадків захворювання цією інфекцією. У листопаді спостерігається найбільша кількість хворих – 110 осіб. Через масове ураження вітрянкою ( з 28 дошкільнят захворіли 8 дітей) закрито на карантин другу молодшу групу в дошкільному закладі "Журавлик".

    Ліда Близнюк.

Місце роботи інваліда підбирається з врахуванняи висновків медсоцкомісії

    Серед проблем, які доводиться вирішувати інвалідам, чи не найболючішою залишається проблема працевлаштування. За даними обласного Івано-Франківського Фонду соціального захисту інвалідів, в на Прикарпаття нараховується понад 83 тисячі інвалідів. А якщо вірити статистичним даним Міністерства праці та соціальної політики України, то в нашій державі працевлаштований лише кожен четвертий українець з особливими потребами.
   Як розповіли керівники підприємств, до яких кореспондент «КН» зателефонувала, щоб поцікавитися, чи влаштовують вони інвалідів, законодавчо в Україні встановлена квота на робочі місця для людей з інвалідністю. На фірмі, де працює від 8 до 25 осіб, має бути хоча б одна особа з особливими потребами. А на підприємстві з більшим штатом має бути таких працівників 4% від загальної кількості працюючих. Якщо підприємства не виконують цю норму, їм нараховуються штрафні санкції. Розмір штрафу для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, становить 50% середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, призначене для інваліда, а якщо на підприємстві нараховується понад 15 робочих місць, воно змушене буде платити штраф у розмірі, який дорівнює розміру середньої річної зарплати. За кошти від цих штрафів Фонд соціального захисту інвалідів створює робочі місяця для інвалідів на інших підприємствах.
   А нещодавно Кабінет Міністрів України своєю постановою вніс зміни до Порядку надання дотації роботодавцю за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості. Метою цих змін є спрощення механізму розгляду документів для надання роботодавцям дотації на створення робочого місця інваліда, зокрема зменшення числа органів, які розглядатимуть документи. Це буде здійснювати лише Фонд соціального захисту інвалідів. Також передбачається, що кошти дотації спрямовуватимуться на створення нових спеціальних робочих місця для інвалідів, а не лише для пристосування існуючого робочого місця.
   Як повідомили у Калуському міськрайонному центрі зайнятості, у нашому місті та районі проблем з влаштуванням інвалідів на роботу на жодне місцеве підприємство не існує. Всі дотримуються визначених квот.
   Але які ж посади обіймають люди з обмеженими можливостями, адже важкість та специфіка роботи таких осіб обумовлена висновками медико-соціальної експертної комісії? Саме МСЕК заповнює індивідуальну картку, яку отримує людина з особливими потребами, щоб влаштуватися на роботу. У картці повинні вказуватися потреби, особливості, а також має бути висновок, на якій посаді інвалід може працювати. Дуже часто ці картки спричинюють купу проблем, коли, наприклад, члени МСЕК вписують туди діагноз «непрацездатний», «неважка праця» чи інші формулювання. Особливо важко знайти роботу інвалідам І та ІІ груп, адже 90% із них за довідками МСЕК можуть виконувати роботу без фізичного та психоемоційного навантаження, зі скороченим робочим днем або вдома.
   Як розповіли кореспондентові «КН» на калуському ПП «Вомонд», яке займається засоленням, копченням риби та її продажем, вони приймають на роботу в основному інвалідів ІІ та ІІІ груп. Тобто людей без видимих ознак інвалідності. На сьогодні тут працевлаштовано п’ять осіб з особливими потребами. Якщо відсутні протипоказання чи застереження МСЕК, то такі люди задіюються до робіт: в офісі, на прохідній, в цеху. Бо, приміром, слабочуючий чи людина, яка втратила пальці на руці, фізичну роботу можуть виконувати. Але, якщо в висновках комісії вказано, що людині протипоказано фізичне навантаження, то, зрозуміло, що їй посаду вантажника ніхто не запропонує.
   – У «Кредо» (займається розповсюдженням друкованої продукції та продажем сувенірів) інваліди працюють на посаді продавців, – зазначає директор підприємства Володимир Іваницький. – Вважаю, нічого страшного немає, що людина інвалід. Якщо специфіка роботи дозволяє, то чому б і не брати на робочі місця таких людей. Головне, щоб вони мали кваліфікацію і бажання працювати, а не відсиджуватися на роботі.
   Проте не слід забувати про проблеми людей, які з тих чи інших причин обмежені у русі та не можуть користуватися загальними видами транспорту. На сьогодні у Калуші міський та міжміський автотранспорт не пристосований для перевезення таких людей, не має спеціальної служби таксі. Ще багато державних структур не облаштовані пандусами. А чимало підприємств, щоб не морочитися з облаштуванням пандусів, згідні, щоб інвалід сидів удома, а вони йому платили мінімальну заробітну плату.

    Віра Братенко.

Змагались красуні спецшколи-інтернату

    Вихованцям Калуської спецшколи-інтернату для слабочуючих дітей цікаво навчатися у цьому навчальному закладі. Щоразу їхні педагоги, як випадає нагода, організовують для них різноманітні змістовні заходи.
   А 2 грудня така нагода є, і вона значима, бо відзначається Міжнародний день інвалідів. Власне, цього дня з ініціативи вихователя Лесі Жураківської (вона є і організатором цього мистецького проекту) вперше в історії спецшколи була організована шоу-програма – свято таланту і краси "Панянка-2011". Відбулося дійство в ПК "Мінерал".
   Його учасниками стали шестеро учениць 9-10 класу спецшколи-інтернату Галина Локатир, Наталія Луків, Оксана Абрам, Марія Найко, Діана Скрипник та Марія Кулєба. Змагались красуні у п'яти конкурсах: візитній картці, розминці (кожна з дівчат повинна була цікаво відповісти на запитання), джинс-паті (учениці виконували хіп-хоп у джинсовому одязі), естрадній зірці (конкурсантки виступали з пародіями на популярну естрадну зірку) та дефіле у вечірніх сукнях. І виборювали оригінальні титули – фотомодель, чарівність, глядацька симпатія, граційність, артистичність та вишуканість.
   В організації свята Лесі Орестівні допомагали вчитель спецшколи-інтернату Галина Черковська та викладачі Калуського коледжу культури і мистецтв Ольга Квецко й Ірина Хемич зі своїми студентами, які були партнерами дівчат у конкурсних програмах.
   А мистецький проект відбувся завдяки спонсорам і меценатам, якими стали калуські підприємці. Від них усім конкурсанткам дісталися вишукані призи: цифрові фотоапарати, м'які іграшки, косметика від фірми "Оріфлейм" та ін., а переможниці конкурсу, панянці-2011 року – нетбук і діадема.

    Ліда Близнюк.

"Фламінгівці" здобули чергову перемогу

    26 листопада на Х міжнародному конкурсі сучасної хореографії "Не просто танці" змагалися танцювальні колективи з України, Росії, Молдови та Білорусі. Півтори тисячі учасників демонстрували свою майстерність у танцювальному мистецтві. Серед них були й 66 вихованців зразкового ансамблю танцювальної мініатюри "Фламінго" Калуського центру художньої творчості дітей, юнацтва і молоді (керівники – Тетяна Сабодаш і Наталія Маланчук).
   Конкурс проводився у Києві, в затишному залі Національного економічного університету. Вперше фламінгівці побували на такому фестивалі, де не відчувалося пафосності концерту, не було професійних ведучих, а журі оцінювало ансамблі разом із спеціальною комісією.
   Незвичайним як для конкурсу було й те, що оцінювались не колективи, а хореографічні постановки. А оскільки ведучих не було, то ні глядачі, ні журі не знали, хто виступає і звідки. Оголошувалась лише вікова категорія, номінація і назва танцю. Це так би мовити був новий урок і новий іспит для калуських танцюристів, котрі його гідно витримали.
   В результаті ансамбль "Фламінго" в номінації "Танцювальне шоу" виборов три перших і одне друге місця у молодшій та середній віковій категорії. А ще перше місце в дуетному танці посіли сестрички Юля та Іра Турківи.
   З Києва додому юні танцюристи та їхні керівники привезли кубки, дипломи та грамоти.

    Ліда Близнюк.

Чи загрожує Калущині нестача питної води?

    Останнім часом це запитання на вустах у багатьох мешканців міста і району. І не випадково, адже в деяких населених пунктах вже сьогодні скаржаться на те, що в криницях помітно знизився рівень води. Зрозуміло, що таке явище не лише породжує незручності, а й викликає певну стурбованість за завтрашній день. Деяка напруга з постачанням питної води характерна і для Калуша. І хоч у кранах поки що вода постійно є, але тече вона там далеко не під тим тиском, який був характерним раніше. Тому виникає закономірне питання: «Чи не загрожує нам з вами уже найближчим часом нестача питної води? Таке запитання ми адресували голові Калуської районної державної адміністрації Василю Петріву та заступнику начальника управління з надзвичайних ситуацій Калуського міськвиконкому Івану Дембичу. Нижче подаємо їхні коментарі.
   Василь Петрів, голова Калуської райдержадміністрації:
   – Дійсно, в окремих населених пунктах Калущини, зокрема, в Копанках, Добровлянах, Підмихайлі, Станьковій та деяких інших рівень води у багатьох колодцях їх мешканців помітно знизився. І характерне таке явище для тих криниць, які є порівняно неглибокими і знаходяться над водоносними горизонтами. Тому і має місце така проблема. Мали на це вплив і кліматичні умови, що були характерними для цьогорічних літа та осені. Практично протягом декількох місяців у нас не випадали дощі, що призвело до зниження рівня води у ріках. І в той же час у вищезгаданих населених пунктах така картина прослідковується далеко не скрізь. Чим глибші колодязі, тим більше у них води, бо вони перебувають на рівні, нижчому за водоносні горизонти, тож проблем у них з достатньою кількістю води немає. Скажу більше, допоки є такі колодязі нам не загрожуватиме нестача питної води. В цьому я твердо переконаний. Як і не бачу жодних підстав для занепокоєння. Більше того, маю надію, що зима буде сніжною і все стане на свої місця.
   Іван Дембич, заступник начальника управління з надзвичайних ситуацій Калуського міськвиконкому.
   – У даному явищі не вбачаю гострої проблеми. Тим паче, що воно аж ніяк не характерне для надзвичайної ситуації. Дійсно, нині в Калуші мають місце певні проблеми із постачанням питної води. І викликано це явище помітним зниженням рівня води у таких водних артеріях, як Лімниця та Чечва. Тут своє слово сказали погодні умови: протягом літа-осені стояли погожі дні, дощі практично не випадали, що й призвело до обміління вищевказаних рік. Власне, протягом останніх 30-40 років подібних природніх катаклізмів на території міста і району не спостерігалося. А тому нестачу в необхідній кількості води почали відчувати наші діючі водозабори у Хотіні та Добрівлянах, що й спонукало до зниження тиску у міській водоносній мережі. Та, незважаючи на це, калушани не відчувають особливих перебоїв з постачанням питної води і будемо сподіватися, що і не відчують, хоч не виключений і перехід на погодинне водопостачання,коли ситуація не зміниться на краще. Але без води, повторюю, калушани не залишуться. Житимемо також надією, що зима буде сніжною і порівняно теплою, як прогнозують синоптики.

    Богдан Тимків.

Відсутність опадів може призвести до обмеження водопостачання міста

    Через відсутність протягом чотирьох місяців опадів різко впав рівень води в озерах підживлення міського водозабору «Добровляни». Вони на сьогодні заповнені лише на 70%, і рівень води щодня знижується. Це призводить до автоматичних виключень насосного обладнання. Якщо опадів й надалі не буде, то, як прокоментував ситуацію в місцевих ЗМІ директор КП «Водотеплосервіс» Ігор Яковина, не виключено, що в грудні буде розглядатися питання про запровадження в Калуші графіка подачі води споживачам.
   З огляду на це 28 листопада на прес-конференції журналісти поцікавилися у міського голови Ігоря Насалика, як вирішуватиметься ця проблема.
   – Ситуація покращиться, коли будуть виконані всі заплановані роботи, які передбачені в рамках надання кредиту Світового банку. Цього тижня повинен відбутися останній тендер на постачання обладнання для проведення реконструкції ВНС «Добровляни», – зазначив І. Насалик. – Заміна обладнання на 23 підкачувальних станціях дозволить зменшити споживання електроенергії, зменшення кількості працюючих осіб, забезпечити якісніше водопостачання.
   Щодо теплопостачання, то цього року підприємства, які надають послуги з забезпечення міста теплом та газом, контролюють процес оплати. Відкрито два розподільчі банківські рахунки. На один надходять кошти, які калушани сплачують за тепло, яке отримують від Калуської ТЕЦ. Теплоелектроцентраль отримує 85 відсотків від суми, що надходить на рахунок. На іншому рахунку акумулюються кошти, які калушани сплачують за послуги з теплопостачання від міських котелень. Із нього 26% від загальної суми переказується НАК «Нафтогаз України».
   Крім того, що КП «Водотеплосервіс» цього опалювального сезону має менше обігових коштів, за словами міського голови, підприємству дошкуляють і діючі тарифи. За 15 днів цього місяця «Водотеплосервіс» за теплопостачання нарахував споживачам 300 тис. грн., а йому виставлено рахунки на понад 1 млн. грн.

    Віра Братенко.

Юрій Садовий: „Десятки років питання гексахлорбензолу нікого не цікавило, аж поки не з’явились політичні інтереси і гроші”

    Відповідно до наказу Міністерства екології і природних ресурсів України, наприкінці жовтня в м. Калуші було сформовано робочу групу для вивчення екологічної ситуації в місті, в тому числі пов’язаної з вивезенням з полігону токсичних відходів гексахлорбензолу. 15-16 листопада робоча група мала провести своє засідання, однак несподівано за вказівкою державних чиновників воно було перенесено до Києва. В результаті із калушан взяв участь у ньому лише інспектор обласного управління екології в м. Калуші Роман Кравець. Вперше до участі у вирішенні екологічних проблем було запрошено заступника директора Державного науково-дослідного інституту галургії Юрія Садового, відомого своїм критичним ставленням до того, як видаляється і вивозиться гексахлорбензол з полігону. Цього тижня з Ю. Садовим зустрівся кореспондент „КН”.
   – Юрію Віталійовичу, чому, на вашу думку, засідання робочої групи перенесли до Києва?
   – Тому що державним чиновникам не хотілося їхати до Калуша. Та й навіщо їм це робити? Адже всі питання щодо вивезення гексахлорбензолу ними вже вирішені.
   – Поясніть, будь ласка.
   – А що тут пояснювати? Минулого року на видалення з полігону токсичних відходів гексахлорбензолу державою було виділено 298 млн. грн. За ці гроші державне підприємство „Національний центр поводження з небезпечними відходами” вивезло 8,5 тис. тонн грунтової маси з домішками відходів гексахлорбензолу. Зауважу, саме грунтової маси. Про те, як відбувалось захоронення гексахлорбензолу, я розповім пізніше.
   За результатами обстеження спеціально створеною комісією наприкінці минулого року було встановлено, що площа захоронення гексахлорбензолу становить 14991 м2, на якій орієнтовно розміщено 2,5 тис. тонн небезпечних відходів. Однак пізніше за завданням Генеральної прокуратури комісією проводилось уточнення розрахунків, але станом на 23 травня цього року зробити це не вдалось „з об'єктивних причин”. За її висновком, для встановлення точної кількості відходів необхідно виконати спеціалізовані роботи.
   Але такі роботи не проводилися, а все інше робилося абияк. На полігоні залишились невивезеними майже 200 тонн грунтової суміші в біг-бегах з відходами гексахлорбензолу. Частина їх з порушеннями всіх екологічних норм зберігалася на бетонному майданчику поблизу колишнього тимчасового складу біля карти №1, а інша частина – в улоговині, затопленій водою. Підприємство, яке виконувало ці роботи, так і не завершило рекультивацію ділянки полігону, з якої видалялися відходи гексахлорбензолу. В результаті токсичними та канцерогенними випарами забруднювалося атмосферне повітря, грунт, підземні та поверхневі води, що було підтверджено лабораторними аналізами Калуської райсанепідемстанції.
   Цього року Кабінетом міністрів України на видалення та вивезення для утилізації 7,5 тис. тонн відходів гексахлорбензолу було виділено 115 млн. грн. та додатково з державного резервного фонду ще 150 млн. грн. А недавно стало відомо, що в уряді пообіцяли виділити цього року ще 68 млн. грн., а наступного має надійти рекордна сума – 500 млн. грн. Таким чином вивезення гексахлорбензолу платникам податків обійдеться в 1 млрд. 131 млн. грн.
   Тепер хочу зазначити, що цей процес від самого початку був спланованою авантюрою з метою розкрадання державних коштів. Той, хто це затіяв, ніколи не знав реальний стан екологічних проблем і способи їх вирішення. Його цікавили тільки політичні дивіденди та гроші. Приведу такий приклад. Під час розмови з представником однієї з фірм, яка мала займатись вивезенням гексахлорбензолу, той обмовився, що гексахлорбензолу, який є в Калуші, замало, і було б краще, якби його було побільше.
   – Багато калуських спеціалістів, які кажуть, що знають цю проблему, й досі вважають, що полігон, на якому захоронені відходами гексахлорбензолу, краще було б не чіпати.
   – І я вважаю, що робити це було не потрібно, бо дуже добре знаю, як гексахлорбензол захоронювався. Для того, щоб зрозуміти суть справи, необхідно вивчити історію цього питання. Проблема захоронення гексахлорбензолу набула публічного розголосу після статті, надрукованій 26 липня 1989 року у місцевій газеті „Зоря Прикарпаття”, яка називалася „Очі не бачать – серце не болить”. ЇЇ авторами були кандидат технічних наук Іван Костів та кандидат геолого-мінералогічних наук Степан Корінь. В ній зокрема йшлося про те, що через екологічну неграмотність працівників тодішнього виробничого об'єднання „Хлорвініл” гексахлорбензол безладно „складувався” на території полігону. На знімках, зроблених у лютому 1989 року, можна побачити, як отрутохімікат мокне у воді, яка повільно витікає з-під його куп. Після оприлюднення цього факту місце захоронення спішно „рекультивували” – розрівняли розкиданий по землі гексахлорбензол, а потім засипали його гравієм. Відходи гексахлорбензолу були заховані від людських очей, а питання їх захоронення так і залишилось невирішеним. У результаті забруднення ґрунтових вод триває й досі. Атмосферні опади проникають в галечниковий горизонт і повільно переміщуються в напрямку річок і потічків, які несуть свої води до Дністра, забруднюючи весь його басейн. За нашими дослідженнями, гексахлорбензол вже виявлений у водоносному горизонті села Копанки.
   – Яким би мав бути найоптимальніший шлях вирішення проблеми з гексахлорбензолом?
   – Найраціональнішим способом недопущення подальшого розвитку небезпечного процесу було б термінове ізолювання ділянки захоронення ГХБ від промивання атмосферними опадами, а навколо водоносного горизонту по периметру створення водонепроникної завіси на основі бентонітових сумішей. Тобто помістити полігон у своєрідну капсулу. Необхідно також пробурити мережу спостережних свердловин для відбору аналізів та контролю за станом забруднення водоносного горизонту в районі полігону та в напрямку руху грунтового потоку. Але таке вирішення питання для людей, які мають доступ до державних коштів, не цікаве. Надто воно дешево коштує, а свої інтереси в цей проект вмонтувати важко.
   Тому хочу ще раз повернутись до згаданої статті і додати, що на її авторів здійснювався тиск через те, що вони намагалися привернути увагу громадськості до полігону захоронення гексахлорбензолу. Адже гексахлорбензол вивозився на відвали кар’єру і в самий кар’єр, на хвостосховища. Закопували цю небезпечну отруту в різних місцях, скидали в канави, вивозили в лісосмуги. Причому все це робилося в необлікованих кількостях.
   Впродовж десятків років питання вивозу гексахлорбензолу нікого не цікавило, аж поки на горизонті не з’явились політичні інтереси і гроші. Оцінюючи загальну техногенно-екологічну ситуацію в межах Калуського промвузла, стверджую, що цей об’єкт не був найнебезпечнішим. Розчинність гексахлорбензолу дуже незначна, а при надійній ізоляції полігон не становив би жодної загрози. Однак функціонери вирішили радикально „розв’язати” екологічну проблему.
   За попередніми розрахунками виконавців робіт, вони мали вивезти весь гексахлорбензол впродовж кількох місяців. Це якби бочки стояли собі на поличках і чекали, коли їх завантажать на машини. Але полігон являв собою місиво із потрощених бочок, змішаних з будівельним сміттям і ґрунтом. Після такого «захоронення» минуло майже 20 років. Було очевидно, що з полігону необхідно забирати набагато більше (приблизно у 4-5 разів) зараженого ґрунту. Фотографії 20-річної давності ми демонструвалися усім „зацікавленим” у вирішенні цієї проблеми особам. Однак їм була байдужа суть проблеми.
   Що ж ми отримали сьогодні? При виконанні робіт зруйнувався той слабкий захист, яким були закриті відходи, що дозволило атмосферним опадам проникати в заражений грунт. Ми отримали те саме, що було, тільки у гіршому вигляді. Зате виявилося, що для вивезення всіх відходів гексахлорбензолу потрібно понад мільярд гривень. Тобто їх стало більше, чого так хотів згаданий представник фірми.
   З часом, коли Україна стане багатшою, можна буде побудувати виробництво з безпечного знешкодження відходів безпосередньо на місці заскладованих речовин, а також інших відходів, які постійно утворюються і неминуче з’являтимуться в процесі діяльності різних виробництв. Це було б вигідно, бо ж недаремно за утилізацію цих речовин беруться в Польщі, Німеччині, Англії та інших країнах.

    Розмовляв Дмитро Іванців.

Дітей з району не беруть в садки, бо й для міських місць бракує

    «Мою доньку не хочуть брати у садочок, бо я не приписана в Калуші. Через півроку закінчується соціальна відпустка, яку я брала по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Якщо питання з влаштуванням дитини в дошкільний заклад до цього часу не вирішиться, то доведеться, мабуть, звільнятися з роботи», – поскаржилася мені днями знайома.
   Чомусь дивно чути сьогодні про такі речі. Чимало молодих сімей приїжджають із сіл у місто, бо тут легше знайти роботу. Але придбати квартиру по кишені одиницям, тому більшість молодих людей змушені роками або винаймати житло, або жити у родичів.
   У схожій ситуації опинилася й моя знайома. До того, як піти у декретну відпустку, вона працювала на одному з калуських підприємств. У міській школі навчається її старший син, влаштувати якого в садок ще декілька років тому не було складно. А сьогодні, коли міський голова Ігор Насалик так багато та наполегливо говорить про адміністративно-територіальну реформу, дітей, які зареєстровані в районі, але фактично проживають у Калуші, в садок не беруть.
   – У першу чергу ми приймаємо в дошкільний заклад тих дітей, батьки яких приписані у Калуші, – коментує ситуацію начальник управління освіти Калуської міської ради Любов Максимович. – Облік дітей дошкільного віку здійснюється відповідно до рішення міськвиконкому, в якому передбачено, що набір дітей в садки проводиться по мікрорайонах. Якщо б ми цього не робили, то одні б дошкільні заклади були переповнені, а в інших був недобір. Якщо є вільні місця у групах, то набираємо в них дітей з іншого мікрорайону міста. Дітей з району приймають у садки міста лише за умови, що є вільні місця. Однак на сьогоднішній день усі групи заповнені.
   На жаль, найболючішою нині в Калуші залишається проблема з влаштуванням в садок дитини трирічного віку. Групи, сформовані з дошкільнят такого віку, переповнені. Чого не скажеш про п’ятирічок. Частково ситуацію рятує те, що Підгірках, Хотіні, ЗОШ №3 створені групи для тимчасового перебування таких дітей.
   Ще декілька років тому в міські садки влаштувати дитини з району було нескладно. Але охочих водити дитину з села у садки Калуша надто багато. Не можна допустити, щоб міські діти не мали змоги відвідувати садок через те, що місця зайняті дошкільнятами, які приписані в сільській місцевості. Проте, якщо батьки справді проживають в Калуші, хоча й приписані в районі, і влаштовані тут на роботу, то їм потрібно якимось документом підтвердити це. Ідеальним варіантом була б довідка, видана КП «ЖЕО». Спеціальна комісія з числа працівників житлово-експлуатаційної контори склала б акт, в якому засвідчила, що людина мешкає в конкретній квартирі. Також можна скласти заяву, в якій сусіди своїми підписами засвідчили б, що людина дійсно мешкає в їхньому будинку. Крім того, перед тим, як іти записувати дитину в садок, потрібно ще й довідку з місця роботи взяти.
   Дуже багато батьків виявляють бажання влаштовувати дитину в «Струмочок» та «Журавлик». Вони не погоджуються водити своїх чад в інші заклади і згідні чекати, поки в цих двох садках з’являться місця. У той час в «Ластівці», «Ягідці», «Червоній шапочці» на облік можуть записати й дітей з району.
   Повторюся, що групи в кожному садку вже сформовані, а новий набір проводитиметься в червні-серпні. Батьки можуть приходити і повідомляти завідувачів у письмовій чи усній формі про те, що вони планують влаштовувати дитину в садок. Таким чином формуватимуться попередні списки. Також нагадаю, що з 1 жовтня питання, пов’язані з влаштуванням дітей в дошкільний заклад, вирішують їхні керівники, а не спеціалісти управління освіти.
   – Чи вирішиться проблема з переповненими групами в садках міста, коли запрацює «Зірочка»?
   – Цей дошкільний заклад повинен розвантажити наповнюваність садків не лише в тому мікрорайоні, де він розташований, але й в усьому місті. Розрахована «Зірочка» десь на 200 дітей.

    Віра Братенко.

Замість «слухання» – трагікомедія, або Чому не захотіли учасники зібрання повірити у добрі наміри нафтохіміків?

    Налаштованість окремих учасників переважно пенсійного віку на конфліктність і абсолютне несприйняття усього того, що їм скажуть представники «Карпатнафтохіму» і «ЛУКОРу» на громадських слуханнях, зініційованих владою міста з приводу реконструкції території, що на перетині пр. Л.Українки і вул. Пушкіна (позаду торгового центру «Прометей»), відчувалась у фойє та залі ПК «Мінерал» ще до їх початку.
   Ніскільки не заспокоїли, а чомусь навіть викликали ще більше хвилювання і навіть гнів вивішені нафтохіміками у тому ж фойє плакати і схеми, які відображали те, що планується зробити на площі, щоб надати їй справді європейського вигляду і щоб вона стала улюбленим місцем відпочинку калушан.
   Спробував на початку зібрання налаштувати усіх присутніх на ділову та конструктивну розмову головуючий на слуханнях секретар Калуської міської ради Олександр Челядин, але його заклики, що ми зібралися не для того, аби обговорювати якісь політичні проблеми у стосунках України і Росії, а послухати і дати свої рекомендації щодо благоустрою нафтохіміками території між пр. Лесі Українки та вул. Пушкіна, частиною присутніх теж не були почуті.
   Судячи з усього, залишилися поза увагою тих, хто обов’язково хотів у цей вечір емоційно висловитися, не соромлячись вживати задля цього «кріпеньке» слівце, і фаховий виступ головного архітектора міста Петра Пострильоного. А він, до речі, якщо хтось хотів це почути, говорив, що чимало у свій час було у влади міста планів щодо використання цієї території. Серед них і будівництво храму, великого автовокзалу, житлових будинків, але усі вони вже в минулому. Натомість керівництво «Карпатнафтохіму» і його спеціалісти з проектного відділу запропонували досить змістовний та оригінальний проект реконструкції площі. З цього приводу, продовжував П.Пострильоний, було декілька зустрічей з нафтохіміками, в тому числі безпосередньо на території поблизу «Прометея».
   У ході розмов сторони погодилися, що простим благоустроєм тут не обійтися, а тому слід зробити структурну реконструкцію, що, зрозуміло, потребує значно більших фінансових витрат і часу.
   Про те, які варіанти благоустрою вул. Пушкіна і території біля неї обговорюються, присутнім у залі розповів заступник генерального директора «Карпатнафтохіму» із питань капітального будівництва Володимир Микитин. Він же повідомив, що це все лише проекти, які в ході реалізації будуть вдосконалюватися, вноситимуться в них зміни.
   – Так, приміром, дискусійним донедавна було питання будівництва фонтану, – відзначив В.Микитин, – але зваживши всі «за» і «проти», ми разом зі спеціалістами міського відділу у справах архітектури і містобудівного кадастру дійшли згоди, що фонтан таки тут потрібен. У даний час ведеться пошук проекту й уже попередньо погодилися, що він буде трьохярусний і матиме 6-метрову висоту.
   Далі Володимир Іванович детально розповів про те, що ще передбачається розмістити на площі. Так, зокрема, планується біля дитячого майданчика, який теж суттєво буде оновлено, збудувати дитяче кафе. Надійшла також пропозиція про облаштування неподалік доріжки для катання на роликах, а зимою, можливо, на ковзанах.
   Цікавими є й думки з приводу озеленення території, облаштування газонів, пішохідних доріжок, повної заміни нині діючої системи освітлення. А для того, щоб якось підтвердити наявність у місті нафтохімічного підприємства і що саме воно здійснило реконструкцію цієї площі, пропонується дати її назву «Сквер нафтохіміків», що підтверджуватиме відповідний пам’ятний знак.
   Щодо встановлення на площі бюста О.Пушкіну, то це питання теж обговорювалося, але щоб не політизувати саму ідею реконструкції площі і щоб хтось не подумав, що встановлення монумента поетові є чи не основною умовою ведення цієї реконструкції, то В.Микитин запевнив, «Карпатнафтохім» на цьому не наполягає.
   Але така, здавалось би, демократична і зрозуміла позиція представника підприємства, окремих осіб, особливо тих, хто записався на виступ, не влаштовувала. Хтось у цьому побачив провокацію, а хтось вже спрогнозував «війну пам’ятників», натякнувши, що коли бюст Пушкіну з’явиться, то довго він не стоятиме... А один із найбільш галасливих опонентів договорився до того, що, звертаючись до В.Микитина, вигукнув: «А що взагалі ви зробили для міста?». І відразу отримав відповідь: А хіба нові заводи хлору і каустичної соди, поліхлорвінілу суспензійного, виробів з ПВХ-С, що побудовані замість старих і дуже шкідливих, все це було зроблено не для громади Калуша? А ще завершення будівництва школи, спорудження котелень для міста, реконструкція стадіону, концертної зали, допомога льодовому палацу, гімназії, коледжу, школам міста… Це що, теж для вас нічого не значить?».
   Та, судячи із дальшого перебігу подій на зібранні, конкретні цифри і переконливі аргументи до уваги тих, хто наперед підготувався до вступу, не бралися. Вони і далі гнули своє. Дісталося від ораторів і владі міста, і керівництву Української партії, представники якої складають нині більшість у Калуській міській раді.
   Але коли голова обласної організації ВУТ «Просвіта» Степан Волковецький, виступаючи на зібранні, висловився, що Українська партія – це не партія українських патріотів, а партія українських хрунів, секретар міської ради не витримав, «порадивши» виступаючому згадати, яким президентам він служив, перебуваючи на посаді посла України в Грузії.
   Такі перепалки й ряд інших емоційних моментів аж ніяк не сприяли діловій розмові з внесенням конкретних пропозицій, які мали б спричинитися для кращого вирішення питання належного благоустрою одного із куточків нашого ще далеко не європейського міста.
   Чомусь у жодному із виступів не було нічого сказаного про те, що з кожним роком у місті зменшується кількість таких місць, де люди могли змістовно відпочити, зустрітися і просто поговорити з друзями та знайомими. Адже були раніше такі місця біля кінотеатру «Аврора», на пр. Л.Українки (перед будинком № 14), перед кінотеатром «Відродження" й у деяких інших мікрорайонах. Тож площа на вул. Пушкіна залишилася чи не єдиною, де ще можна щось створити для загалу, для громади.
   А те, що керівництво «Карпатнафтохіму» не бажало і не бажає політизувати питання благоустрою цієї території, підтвердив у своєму виступі заступник генерального директора з управління персоналом і загальних питань Юрій Безуглий. А він запевнив усіх присутніх у залі, що якщо навіть громада не захоче встановлювати бюст Пушкіну на цій площі, її реконструкцію нафтохіміки обов’язково продовжуватимуть і вже наступного року завершать. З метою надання площі ще більшої величності і краси у її центрі буде посаджено сріблясту ялинку, яка прикрашатиметься до новорічно-різдвяних свят. За попередніми підрахунками, реалізація цього проекту обійдеться підприємству приблизно в чотири мільйони гривень. Але ми будемо це робити, хоча, як справедливо зауважив хтось із виступаючих, ще і справді не досягли рентабельності у роботі. А ще ми продовжуватимемо ремонтувати концертний зал, підтримуватимемо фінансового льодову арену, Калуський коледж культури і мистецтв, гімназію, міську поліклініку, озеленюватимемо територію закладів освіти міста тощо
   – Якщо маєте можливість і бажання – допомагайте нам, а якщо ні, то просто не заважайте, – наголошував Ю.Безуглий.
   Але й ці слова представника підприємства залишилися без належної реакції з боку емоційно і десь навіть вороже налаштованої частини присутніх у залі. Тож і не дивно, що в кінцевому результаті їх така позиція і не бажання вирішувати все цивілізовано, призвели до того, що більшість у залі проголосувала за те, щоб вулицю Пушкіна перейменувати на вул гетьмана Івана Мазепи і на площі збудувати йому пам’ятник. Це, зрозуміло, лише пропозиція, яка, судячи з усього, буде обговорюватися на одній із сесій міської ради.
   Ось така вийшла трагікомедія, головні герої якої виходили із зали задоволеними. Але чи є підстави для радості? Мабуть, що ні.

    Степан Василів.

    P.S. Прізвище усіх тих, хто брав активну участь у «слуханнях» не називаємо тільки з тих міркувань, що більшість із них піднімалася на трибуну з тою метою, щоб про них знову почули, щоб про них знову заговорили..

У грудні 2010р. Президент ВАТ "ЛУКОЙЛ" Вагіт Алекперов та голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк підписали угоду про співробітництво, яка набрала цінності 1 січня 2011р., та діятиме до 2014р.