Соціально-економічний паспорт м.Калуша  Івано-Франківської області

Адреса виконавчого комітету Калуської міської ради:
77300, м.Калуш вул.Гагаріна, 1
Телефон: +3803472 6-00-19,  6-00-69.
Загальні дані про місто Калуш
Площа - 64,5 тис. кв. км, 0,5% території області,в 30 км від обласного центру
Калуш – місто обласного підпорядкування

Про Калуш в Інтернеті:

Меморіальна дошка на розі будинку

    16 квітня 1934 ЦВК СРСР прийняв рішення про присвоєння звання "Герой Радянського Союзу". І першим, хто приміряв цю високу нагороду, були льотчики, які брали участь у рятування челюскінців, - О. Ляпідевський, С. Леванєвський, В. Молоков, М. Каманін, М. Слепньов, М. Водопянов, І. Доронін. Згодом до цієї когорти долучився льотчик-випробовувач М.Громов. А ще через два роки - льотчики В. Чкалов, Г. Байдуков та А. Бєляков. Героями Радянського Союзу стали й перші жінки-льотчиці В. Гризодубова, П. Осипенко, М. Раскова. Це були подвиги мирних днів, вони здійснювалися під мирним небом. З квітня 1934 року до липня 1941-го 626 синів та дочок народу були удостоєні цієї відзнаки.
    Та по-особливому проявився героїзм та патріотизм народу в роки Великої Вітчизняної війни. 11635 воїнів армії та флоту, партизан та підпільників одержали звання Героя Радянського Союзу. 115 з них удостоєнні його двічі, а прославлені льотчики О.Покришкін та І. Кожедуб - тричі. Серед Героїв 8400 воїнів Сухопутних військ, майже 2,3 тисячі авіаторів, понад 500 військових моряків.
    У списках Героїв числиться і колишній мешканець нашого міста Борис Петрович Сапунков. Після завершення служби в армії, в 1957 році він приїхав до Калуша, де проживав та працював поруч з нами. 14 серпня 1981 року перестало битися серце Героя. Він похований у нашому місті, на будинку, де проживав Борис Сапунков, встановлено меморіальну дошку.
    Борис Петрович нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни ІІ ст., двома орденами Червоної Зірки, багатьма медалями. Тож у переддень Перемоги та з приводу 65-ї річниці присвоєння Борису Сапункову звання "Героя Радянського Союзу" є доречним коротенько ще раз нагадати біографію цієї неординарної людини, яка залишила в пам'яті про себе у старожилів міста шану та повагу.
    Народився Борис Петрович 3 січня 1917 року в м. Самара в сім’ї робітника. Росіянин. Член КПРС з 1944 року. Закінчив 7 класів. Працював фрезерувальником на заводі "Сільгоспмаш" в м. Танкенті. З 1938 року перебував у рядах радянської армії. На фронті - з 1941-го. У 1944-му закінчив Харківське танкове училище. Командир танка 95-ї танкової бригади (9-ий танковий корпус, 33-я армія, 1-ий Білоруський фронт) лейтенант Борис Сапунков, перебуваючи у нічному дозорі в районі населеного пункту Шидловець, Опочно (Польща), 16 січня 1945 року вступив у бій з відступаючого колоною військ противника. У процесі стрімкого та несподіваного удару екіпажа танку вдалося знищити до 10 фашистських танків та гармат. Просуваючись вперед, танк під командуванням Бориса Сапункова зумів переправитися через річку Варта і зайняти там оборону, прикриваючи таким чином форсування водної артерії передовими підрозділами бригади. За героїзм, проявлений у ході цієї операції, Борису Сапункову 27 лютого 1945 року було присвоєно звання "Героя Радянського Союзу".
    Після війни до 1957 року Борис Петрович продовжував службу в армії. Звільнився в запас у ранзі майора. Відтак переїхав на постійне проживання до нашого міста. Він був частим гостем у школярів міста і району, брав активну участь у громадсько-політичному житті Калуша. І хоч уже майже 30 років немає поруч з нами Бориса Сапункова, проте пам'ять про нього живе, як і про всіх тих, хто вніс посильний вклад у звільнення народів світу від фашистської чуми.

    Підготував Богдан Тимків.

"До розв’язання екологічних проблем слід залучати досвідчених спеціалістів та науковців"

    Ми - в зоні надзвичайної екологічної ситуації… Одним словом, догосподарювалися. А як все починалося!.. Старше покоління калушан пам’ятає, якими заголовками рясніли газети чого часу: "У Калуші запрацював перший у світі кар’єр, де видобуток калійної руди  ведеться відкритим способом!" (1967 р.), "Ешелони "вітамінів полів" калімагнезії щодня йдуть із Калуша у найвіддаленіші куточки Радянського Союзу"…
    Хто міг подумати, що мине лише кілька десятків років, як Україну сколихне інша інформація з цього не обділеного Богом і природою краю: Президент України, а відтак і Верховна Рада оголосили територію міста Калуша і сіл Кропивник та Сівка-Калуська зоною надзвичайної екологічної ситуації. Ось такі реалії.
    Але є ще у Калуші люди, які добре знаються на цій проблемі. Так, Домбровський кар’єр, хвостосховище стали лихом для міста. Що ж слід сьогодні першочергово зробити, аби запобігти можливій біді і вберегти місто? Про це розмова нашого кореспондента з Богданом Теодоровичем Бараненком, геологом за фахом.
    Б.Т. Бараненко закінчив геологічний факультет Львівського держуніверститету. 40 років віддав праці на гірничорудних виробництвах Калуша: був старшим геологом КХМК, геологом, старшим геологом рудника "Калуш" (пізніше займався його ліквідацією), учасником рекультиваційних робіт на хвостосховищі №1, а з 1992-го до 2008 року очолював геологічну службу калійного заводу.

Над кар’єром - згущені хмари

    - Богдане Теодоровичу, будь ласка, охарактеризуйте суть проблеми саме Домбровського кар’єру, бо, як засвідчують дзвінки у редакцію читачів газети, саме ця проблема їх найбільше сьогодні хвилює?
    - Розробка калійних покривів у Домбровському кар'єрі розпочалася з південної дільниці. Видобуток руди на цей час сягав понад 1 млн. тонн в рік. Так звані пусті породи, збагачені солями, складувались у зовнішні відвали, які тепер височіють на околиці Калуша.
    У 1986 році перейшли до видобутку руди з північної дільниці. Південна ж почала заповнюватися атмосферними опадами, бо площа водозбору велика, вона на той час вже сягала 80 га. При середній кількості опадів 760 мм в нашому регіоні можна собі уявити, яка маса води там збирається… Таким чином, південна дільниця вже до середини літа 2008 року була майже заповнена і при останніх повеневих ситуаціях кар’єр почав заповнюватися водою повністю. Одночасно була припинена відкачка води з кільцевої дренажної траншеї (вона була створена для того, щоб відвести підземні води від кар'єру, і повністю перерізала водоносний горизонт аж до гіпсо-глиностої "шапки"). Ці води направлялися в два водозбірники, після чого насосними станціями скидалися за межі кар’єру. На перших порах це були прісні води, концентрація яких не перевищувала одного грама на літр. Але згодом в результаті фільтрації розсолів з акумулюючих ємностей, хвостосховищ і відвалів концентрації почали підвищуватися і на кінець експлуатації кар’єру вже сягали 30, 40, а подекуди і подекуди більше грамів на літр. Куди їх було дівати, якщо скидати в канал річки Сівка? Що й робилося, хоч завод сплачував штраф за наднормативні перевищення концентрації солей.
    Отак працювалося аж до літа - липня 2008-го. Тоді в результаті інтенсивних дощів і відключення електроенергії дві насосні, які були встановлені і обладнані на кільцевій дренажній траншеї, підтопило, після чого вони перестали виконувати свою функцію. Всі води, що раніше скидалися за межі кар’єру (а це, залежно від року, - від 1,5 до 2,5 мільйона кубометрів), почав приймати у свій відпрацьований простір кар’єр.
    - Потужний притік…
    - Тому строк заповнення кар’єру катастрофічно зменшиться. Через скільки років - важко сказати… Хоча… Це залежить від Всевишнього, оскільки він посилає нам на землю опади.
    - Богдане Теодоровичу, які на нині маємо негативні явища від того, що кар’єр покинуто напризволяще?
    - Можна сказати, що якихось нових явищ, за винятком одного, на якому я зупинюся трохи далі, немає. Є ті самі, що були і десять, і двадцять років тому. А саме: триває засолення водоносного горизонту в результаті розмиву, як я вже нагадував, зовнішніх відвалів атмосферними опадами. Бо площа велика, вона сягає десятків гектарів. Рекультивація не була виконана до кінця, і вся маса атмосферних опадів потрапляє на поверхню і розмиває солі. Частина цих солей змивається і засолює зовнішні водойми, річки, а частина ж профільтровується у водоносний горизонт і забруднює його.
    Другий фактор: фільтрація розсолів з акумулюючих ємностей Домбровського кар’єру. Йдеться про ємності, що були зроблені для того, щоб відкачувати розсоли з кар’єру, забезпечуючи нормальне ведення видобувних робіт. Але… Як і все в нас робиться, вони були виконані неякісно. Отож розсоли фільтруються через тіло греблі і потрапляють у водоносний горизонт і зовнішні водотоки.
    Що спричинило інтенсивний розвиток карстів у північно-західній частині кар’єру? Чому вони так інтенсифікувалися? По-перше, був прорахунок у технології видобутку (ми гірничими роботами наблизилися до дренажної траншеї і навіть частину її ліквідували). До того ж буровибухові роботи ініціювали розвиток тріщин: невеличкі, навіть мікротріщини - і прісна вода почала проникати у відпрацюваний простір кар'єру. А в місцях, де вимивалися солі, почалися обвали поверхні. Провали вже пошкодили дорогу кар’єру і просуваються до дачних ділянок, а згодом можуть сягнути обвідного каналу річки Сівка.
    - Що ж нас очікує попереду?
    - Кар’єр продовжуватиме заповнюватися атмосферними і підземними водами. Вони нанасичуються моментально: прісна вода через годину-дві перетворюється в насичений соляний розчин і її вже не можна буде ні утилізувати, ні скинути. Вона продовжуватиме накопичуватися. Після того, як розсіл підніметься до відмітки водоносного горизонту, він почне проникати в нього і далі розноситися підземними потоками - вони в нас спрямовані на схід, південний схід, тобто до Лімниці, і до наших водозаборів питної води на лівому її березі. А це вже, я не перебільшую, - катастрофа. Принагідно додам, що, крім основних солей, у цих розсолах є ще й велика гама інших хімічних сполук. Вони свого часу використовувалися в технологіях хімічних виробництв, а потім складувалися в отих зовнішніх відвалах, пізніше вивозилися в саму чашу кар’єру. І ми навіть всього не знаємо, що там знаходиться… Воно ж буде попадати у водоносний горизонт, а це є питна вода для калушан, жителів навколишніх сіл.
    - Що ж слід зробити, аби запобігти цьому?
    - У роки, що залишилися, коли рівень розсолів підніметься до водоносного горизонту, а це, на мій погляд, чотири, п’ять, може, шість років, ми, по-перше, повинні ізолювати кільцеву дренажну траншею, щоб не допустити проникнення розсолів у водоносний горизонт.
    Вважаю, що зараз державні кошти треба в першу чергу спрямувати у цю справу. А щоб попередити розвиток карстів у північно-західній частині кар'єру, потрібно би зробити протифільтраційний захист. Нині  такі технології існують.
    Ще одне, що дуже важливо. В останні п’ять-сім років у відпрацьовану південну частину кар'єру, де зберігся доступ для транспорту, звозилося дуже багато відходів з магнієвого виробництва та інших. Ті, що нижче, вже розчинилися, а ті, що на верхньому горизонті, видно неозброєним оком. Я, коли ще працював, пропонував: давайте, обстежимо ці відходи, зберемо представницьку комісію з числа науковців, виробничників, представників санепідстанції, зробимо опробування, дізнаємося, що в тих відходах, щоб потім знати як їх утилізувати. Бо якщо ми цього не зробимо, то навіть якщо ізолюємо водоносний горизонт, ці речовини залишаться в середині кар'єру, а в літній період інтенсивно випаровуватимуться. Куди вітер - туди і випаруване, а це, швидше за все, токсичні речовини. Неподалік же дачі, зона відпочинку... Може таке бути, що зона буде огороджена колючим дротом з плакатами "Не підходь!" Отож потрібно тепер дослідити ці відходи і внести корективи в проект, який вже виконаний інститутом "Гірхімпром". Бажано, щоб на це були спрямовані кошти вже зараз. Калійний завод, місто, природоохоронні організації їх не мають. На калійному заводі сьогодні залишилося кілька спеціалістів, які перебувають без світла, води і зарплати.
    - Богдане Теодоровичу, на слуху і нині ситуація, що склалася на хвостосховищах. Як ви її оцінюєте?
    - Маємо їх аж три: № 1, № 2 і № 3. Хоч ... Останнє було в стадії будівництва, так і не ставши повноцінним хвостосховищем, тому має назву шламонакоплювач. Найбільше хвостосховище № 1 - це що вздовж дороги на шахту. В ньому консолідовано десь близько 12-13 мільйонів кубометрів відходів калійного виробництва. І площа поверхні досить велика - 54 гектари. Те, що робилася рекультивація, - задум дуже добрий, бо була можливість в час роботи кар'єру возити сюди гірничу масу. Але, як завжди, її не завершили. І тепер маємо проблеми...
    - Які?
    - Погодьтеся, 54 гектари - це солідна площа. На неї потрапляють атмосферні опади. 90 їх відсотків просякає товщу і виходить на укосах греблі (їх видно - білі плями, яких по периметру немало). Ці води - це вже не води, а розсоли з концентрацією 360 і більше грамів на літр. Вони потрапляють у канави, а дальше - в річку. А більша частина цих розсолів просякає оту всю товщу і потрапляє знову ж таки у водоносний горизонт. Підхоплені підземними потоками, вони переміщуються в південно-східному напрямку. Але до цього часу значна їх кількість (майже 70 відсотків) перехоплювалася кар'єром. Там утворилася так звана депресійна вирва, яка відігравала позитивну роль: не пропускала забруднюючі речовини далі, в бік Лімниці. Вона їх "стягувала" і ... скидала в іншу річку - Сівку. А Сівка все витримувала.
    - Що потрібно першочергово там зробити?
    - Докласти зусиль і до кінця завершити рекультивацію першого хвостосховища. Воно має мати пристойний вигляд. Хоча... Природа ще раз доказала, що здатна сама себе лікувати. Там рослинність появилася: дерева, кущі. Навіть гриби там люди збирають. Ми ж повинні доробити оці ухили. Це наш обов'язок.
    Що стосується хвостосховища № 2, то в зв'язку з зупинкою калійного виробництва роботи перервані на двох третинах. Там консолідовано 9 мільйонів кубометрів відходів і 1,7 млн. м3 розсолів (рідка фаза). Тут, як і на хвостосховищі № 1, якщо пройтися греблею, видно виноси соляних розсолів, проникнення у водоносний горизонт. Накопичені розсоли в час інтенсивних дощів досягають критичного рівня, що може призвести до переливів через греблю, а може і руйнації греблі. Тоді оця маса розсолів може вилитись назовні і спричинити катастрофічну ситуацію в регіоні.
    Що, на мою думку, потрібно зробити по хвостосховищу №2? Найближчим часом розсоли, що там залишилися, "забрати" в кар'єр. Після цього приступити до рекультивації. Але на це повинні бути проектні рішення. В мене щодо цього є своя думка, але це проектне рішення має визначити, чи робити повну рекультивацію, чи, може, часткову, бо згодом чаша заповниться вже опрісними атмосферними водами і це вже не загрожуватиме в разі виливу. На поверхні навіть можуть карасики плавати - можна спокійно спати...
    - Насамкінець, Богдане Теодоровичу, яку оцінку Ви даєте місцевим органам влади, які врешті-решт домоглися, аби проблему Калуша й околиць визнали на найвищому рівні?
    - Безумовно, позитивну. Калуш визнано зоною надзвичайної екологічної ситуації тільки тепер, а повинно було це бути зроблено давно. З іншого боку... Робиться це все з якимось поспіхом. Якісь три місяці нікому не зрозумілих. Тут повинно бути 30 років, а може, й більше! Щоб гроші з бюджету виділялися постійно на подолання техногенно-екологічних явищ, що виникатимуть в регіоні, впродовж наступних років. Але належне треба віддати мерові міста Ігорю Насалику, його заступникові Василю Петріву. Доклали багато зусиль до цього і депутати міської ради.
    Що хотів би порадити владним людям? Нас небагато залишилося, тих, що добре знають, що робилося в кар'єрі, у шахтах. Можна перерахувати на пальцях однієї руки. Скористайтеся цим, панове...
    - Дякую за розмову.

    Інтерв'ю вів Петро Шевчук.

У Підгірках з’явиться новий житловий масив з багатоповерхівками, школою та дитсадком

    Звістка про те, що Верховна Рада України ухвалила законопроект «Про оголошення територій міста Калуш та сіл Кропивник і Сівка-Калуська Калуського району Івано-Франківської області зоною надзвичайної екологічної ситуації», додала впевненості людям, адже високі чиновники чи не вперше належно відреагували на існуючі проблеми калушан та мешканців Кропивника і Сівки-Калуської. Нарешті на державному рівні передбачено кошти, хоча й не в такій сумі, як би цього хотілося, на ліквідацію надзвичайної екологічної ситуації, що утворилася внаслідок діяльності підприємств із видобутку калійних солей на території Калуш-Голинського родовища та з переробки калійних руд.
    Згідно з прийнятим парламентом України законом, на реалізацію заходів, пов’язаних із оголошенням територій Калуша, Кропивника і Сівки-Калуської зоною надзвичайної екологічної ситуації, передбачає близько 560,8 млн. гривень. Ці гроші мають виділити з резервного фонду Держбюджету України.
    Як повідомив 15 лютого на зустрічі з представниками ЗМІ та начальниками відділів, управлінь й організацій міста міський голова Ігор Насалик, левову частку цих коштів, а це понад 344,7 млн. грн., планують освоїти на будівництво житла в Підгірках для тих мешканців сіл та міста, які проживають над шахтними виробітками і де в будь-який момент можуть утворитися провальні воронки чи зсуви ґрунту. За попередніми підрахунками, в зоні ризику розташовано понад 2,5 тис. житлових будинків, в яких мешкає понад шість тисяч осіб. Розрахунок потреби у коштах проведено, виходячи із вартості будівництва 1 кв. метра житла та санітарних норм (13 кв. метрів на одну людину).
    Однак, як наголосив міський голова, людей відселятимуть лише добровільно. Хто не захоче переїжджати у запропоновані владою помешкання, нестиме відповідальність за власну безпеку. А якщо, не дай Бог, провалля почнуть утворюватися до того, як збудують житло, людей поселятимуть у гуртожитки та готелі міста. Крім того, у цьому новому житловому масиві в Підгірках планується спорудження школи на 600 учнів та дошкільного заклади на 300 дітей. Вартість будівництва цих закладів становить відповідно 21 та 12 млн. грн. Ще 29 млн. гривень передбачено КП «Водотеплосервіс для прокладання у новому мікрорайоні мереж водо-, теплопостачання та водовідведення.
    Протягом трьох місяців, поки згідно з прийнятим законопроектом території Калуша, Кропивника та Сівки-Калуської вважатимуться зоною надзвичайної екологічної ситуації, онкохворим мешканцям міста та цих двох сіл, а це десь 1080 дорослих і 29 дітей, виплачуватимуться щомісяця по 4,5 тис. гривень на лікування або ж вони забезпечуватимуться на цю суму медикаментами. Загалом для забезпечення цих витрат, а також придбання необхідного медичного обладнання, держава передбачила 41 млн. грн. Ще 8,4 млн. грн. будуть виділені для диспансеризації населення (на кожного жителя міста та двох сіл передбачено по 120 грн.), а усіх дітей віком від 6 до 16 років (у Калуші, Кропивнику та Сівці-Калуській мешкає 7897 дітей такого віку) планується оздоровлювити у дитячих таборах та санаторіях країни. На ці потреби (в розрахунку 4300 грн. на одну дитину) передбачено понад 31 млн. грн. У цю суму, крім вартості путівки, входить також й перевезення дітей до місць оздоровлення та додому.
    Іншими статтями закону передбачено 2,5 млн. грн. державних коштів для ведення робіт з недопущення засолення джерел питного водопостачання і майже 100 млн. грн. - на заходи з проведення консервації Домбровського кар’єру та хвостосховищ.
    Ще 5 млн. грн. планується освоїти на укріплення дамби хвостосховища № 2 Калуш-Голинського родовища калійних солей, а 27млн. грн. - на розробку та здійснення комплексу заходів щодо локалізації джерела забруднення токсичними відходами навколишнього середовища (гексахлорбензолу) та ліквідації наслідків такого забруднення.
    Зрозуміло, що нереально за три місяці освоїти понад півмільярда гривень, а тому І. Насалик висловив думку, що надзвичайний екологічний стан у Калуші, Кропивнику та Сівці-Калуській буде продовжено. Також ще не відомо, за якою саме схемою здійснюватиметься фінансування. Можливо кошти з Держбюджету одразу надходитимуть на спецрахунок міськвиконкому, що є найоптимальнішим варіантом. Але більш вірогідно, що уряд вирішить фінансувати виконання вищеперелічених робіт через відповідні міністерства та відомства.
    Оголошення міста та двох сіл зоною надзвичайної екологічної ситуації мало би позитивно позначитися й на роботі підприємств та підприємців, які зареєстровані на цих територіях. За словами міського голови, невдовзі парламентарії мають розглянути законопроект, який дозволить оголосити територію міста, а також сіл Кропивник та Сівка-Калуська вільною економічною зоною. Якщо відповідний закон буде прийнято, то протягом певного періоду підприємці не сплачуватимуть ПДВ, з них стягатимуть у менших розмірах різні відрахування та податок на прибуток.
    Як на зустрічі міського голови з громадськістю, так і на позачерговій сесії міськради, яка відбулася наступного дня, відзначалося, що депутатам міської ради, представникам влади міста, екологам перш, ніж їх почули в Києві, довелося стукати у потрібні двері не один раз. Численним зверненням до Президента, прем’єр-міністра, відповідних міністерств, які приймалися на сесіях міськради, не приділялася належна увага. А, приміром, засідання Комітету ВР, що займається питаннями екології, в роботі якого у червні 2008 року брали участь представники з Калуша, не було навіть задокументовано. І коли нарешті в Калуш приїхав Президент, міністри та інші посадовці, то вони від побаченого жахнулися. Це, на думку І. Насалика, вплинуло й на представників РНБО, які майже одноголосно (один утримався) прийняли рішення про впровадження надзвичайної екологічної ситуації в Калуші та двох селах району. А за сприяння низки народних депутатів, зокрема голови ВР Володимира Литвина, який питання екологічної ситуації в Калуші виніс на розгляд сесії депутатів ВР першим, законопроект був прийнятий так швидко. Були на боці калушан й такі народні обранці, як Роман Ткач, Зіновій Шкутяк, Лілія Григорович, Адам Мартинюк, Олександр Шлапак, Володимир Рибак, Олександр Єфремов та ін.
    Та, як зазначив І. Насалик, добитися такого результату вдалося завдяки підтримці громади міста, яка проявила активність на референдумі. Зокрема, особливу подяку він висловив калуським освітянам за допомагу в підготовці до цього опитування.

    Віра Романів.

Президент приїхав "рятувати" Калуш, але супроводжуючі його урядовці не були до цього готові

    Такого рівня уваги до своїх екологічних проблем наше місто ще не знало. А калушанам з цього приводу є що згадати. Хоча б пам'ятні усім події 80-х років, коли утворилося провалля над виробітками шахти "Калуш" в районі вулиці Відоняка. Не забулися жителям міста і ті біди, які вони терпіли від роботи магнієвого заводу, коли забруднення міста хлором було мало не звичним явищем. Не можна також заперечити, що з ними та іншими болючими екологічними бідами боротьба все-таки велася, але вели її в основному місцеві партійні та виконавчі органи, окремі представники громадських організацій. Але щоб глава держави особисто прибув у Калуш, аби, так би мовити, на місці з усім розібратися, - у таке навіть важко було повірити.
    І як би хто справді не трактував цю подію, зважаючи на те, що через кілька днів мають відбутися повторні вибори нового Президента держави і що це вже не його турботи, які регіони визнавати зонами надзвичайної екологічної ситуації, але, безперечно, приїзд першої особи держави у Калуш з метою допомогти його громаді, матиме позитивні наслідки. Це - аксіома, яка не потребує обговорення.
    Хоча не обійшлося під час візиту глави держави, як мовиться у народі, і без ложки дьогтю. І справа не в тому, що, можливо, не той об'єкт Президентові показали, чи не ту проблему озвучили. Справа в іншому. Як очевидців самої наради, яка відбулася після відвідин В.Ющенком та урядовцями найбільш небезпечних екологічних об'єктів Калуша, а саме - Домбровського кар'єру, хвостосховища № 2 ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана", району просідання ґрунту над колишніми шахтними виробітками так і тих, хто спостерігав за візитом з телеекрані, вразила слабка підготовленість членів столичної делегації до цього важливого заходу. Коли їм доводилося лише слухати керівників міста, місцевих фахівців-екологів, пересічних калушаш про наявні екологічні проблеми, то цього ще не було так помітно. Але коли надали слово для того, аби зробили аналіз ситуації, що склалася, сказали, чому це відбулося, то тут уже "поїхало".
    Якщо ще у виступах міністрів з питань надзвичайних ситуації та охорони навколишнього середовища Володимира Шандри і Георгія Філіпчука звучали здебільшого побажання стосовно того, як можна виправити ситуацію і що для цього слід першочергово зробити, то ось заступникові голови Фонду держмайна Олександру Потімкову захотілося, так би мовити, копнути глибше. І він "копнув". Але так, що винуватцем усіх екологічних бід Калуша визнав... інвестора. А про те, хто цей інвестор, які брав зобов'язання з питання поліпшення екології в Калуші, - жодного слова.
    Слова високопосадовця можна тлумачити по-різному. Бо після того, коли наприкінці 90-х років минулого століття на базі ВАТ "Оріана" було створено близько десятка самостійних підприємств, тим "інвестором" могли бути співзасновники СП "Вінісін", ДП "Магній" й інших суб'єктів господарської діяльності. Але, мабуть, п. Потімков мав все-таки на увазі співзасновника товариства "ЛУКОР", яке, нагадаємо, було створене (далі дослівно, згідно з офіційними документами. - Авт.) "на базі нафтохімічного комплексу ВАТ "Оріана" і за участю компанії "ЛУКОЙЛ-Нафтохім". Чи міг бути у документах на створення нового підприємства хоча б один пункт про те, що воно чи його інвестор беруть на себе зобов'язання з поліпшення екологічної ситуації на усіх підприємствах тодішньої "Оріани" і в регіоні в цілому? У жодному разі. І це добре знають та розуміють очевидці цих подій.
    Підприємства колишньої "Оріани" рятувалися як могли. Скажімо "Техмаш" і "Аверс", взяв у свої руки сам колектив. На "Вінісін", магнієвий завод, "Технопласт" й ряд інших прийшли інвестори. Були вони, до речі, і на тоді ще діючому заводі каустичної соди і хлору. Але про це та багато іншого ні вище згадані міністри, ні представник Фонду держмайна, судячи з усього, не знали. Не було, на жаль, у числі запрошених на нараду, що відбулася у залі міськвиконкому, ні спеціалістів-науковців, ні представників того ж інвестора. Що ж до присутності останніх, то саме вони могли б дати відповідь п. Потімкову на його звинувачення про те, що у статутний фонд ЗАТ "ЛУКОР" інвестор вніс акції, вартість яких у тисячу разів завищена.
    Слухаючи подібні "одкровення" високопосадовця, склалося враження, що він лише у Калуші почув про екологічні біди міста і свої так звані претензії адресував інвестору не з Калуша, а зовсім з іншого міста. Бо хіба можна заступнику голови ФДМУ не знати, що 22 грудня минулого року зборами акціонерів ЗАТ "ЛУКОР" було прийнято рішення про відчуження 10,7% акцій вартістю 563 млн. гривень компанії "ЛУКОЙЛ-Нафтохім" та їх продаж, що і було зроблено і таким чином вирішено уже абсолютно усі питання щодо створення нового товариства і виконання засновниками своїх зобов'язань.
    Можна ще чимало полемізувати, виходячи з усього того, про що велася мова не в Калуші під час його відвідин Президентом України, але те, що до такого серйозного розгляду справді болючого для калушан питання столичні чиновники підійшли безвідповідально, засвідчує дальший перебіг подій.
    Як повідомив присутніх на завершення наради Віктор Ющенко, уже наступного дня, тобто 3 лютого, відбудеться засідання Ради національної безпеки й оборони України, де головним буде питанням про оголошення міста Калуша та Калуського району зонами надзвичайної екологічної ситуації. Тому, звертаючись до секретаря РНБО Раїси Богатирьової, Президент дав розпорядження запросити усіх причетних до цієї проблеми на його засідання.
    Розгляд питання очікувався о 16.00, але вже ближче до обіду на сайтах інформаційних агентств з'явилися повідомлення про те, що засідання РНБО "перенесено у зв'язку з необхідністю завершення роботи спеціальної робочої групи апарату РНБО щодо питання про оголошення міста Калуша та Калуського району зонами надзвичайної екологічної ситуації". Тобто вийшло так, чого і слід було очікувати з огляду на те, наскільки були обізнаними з цим питанням представники відповідних державних установ.
    І все ж, коли б це засідання не відбулося, але обговорення екологічних проблем нашого міста на найвищому державному рівні дає підстави надіятися, що громада Калуша не залишиться наодинці з проблемами, які у будь-який момент можуть стати загальнодержавними. Хоча і боротьби на цьому шляху, зважаючи на майбутні зміни у керівництві держави, економічну кризу, яка все більше нас затягує, попереду ще чимало. Мабуть, саме з огляду саме на наступні етапи цієї боротьби наш міський голова Ігор Насалик, його заступник Василь Петрів були у час приїзду Президента у формі рятувальників. Дай Бог, щоб зусилля калуської громади і справжня, без фальші і брехні, допомога урядовців сприяли поліпшенню екологічної ситуації у нашому місті та районі.

    Степан Василів.

Що читатимуть калушани у 2010 році?

    За даними Калуського центру поштового зв’язку, мешканці Калуша і Калуського району взяли досить активну участь у передплатній кампанії-2010. Найбільше передплатників в 2010 році серед жителів Калущини знову має газета „Калуський нафтохімік". Її загальний тижневий тираж станом на 1 січня 2010 року становив 7007 екземплярів, з яких 6314 газет надходитиме до передплатників міста і району через відділення поштового зв’язку, а решта реалізовуватиметься через підприємства роздрібної торгівлі.
    Виходячи із кількості передплатників, рейтинг періодичних видань на Калущині сьогодні такий: „Експрес” - 2223, „Дзвони Підгір’я” - 1607, Вісті Калущини” - 1309, „Порадниця" - 1213, „Вікна” - 816, „Галичина” - 744.

    Вл. інф.

Хотілось би вірити, що в 2010-му ситуація з довгобудами зміниться на краще

    Ми уже розповідали читачам "КН" про те, що у нашому місті на сьогоднішній день є ряд довгобудів, до яких ніяк не доходять руки у міської влади. Про два із них - концертний зал, що на вул. Шевченка, та розв'язку доріг на перетині вулиць Європейська-Ковжуна-Ломоносова-Височанка - й піде сьогодні мова.
    Обидва об'єкти знаходяться у старій частині Калуша, потребують термінового втручання людських рук і відіграють далеко не останню роль у житті нашого прикарпатського містечка. Скажімо, якщо концертний зал, як історична пам'ятка, на очах перетворюється на руїни, псує загальний вигляд історичної частини міста, що викликає справедливий осуд калушан і вимогу якомога швидше повернутися обличчям до цього об'єкта, то розв'язка доріг на перетині вулиць Європейська-Ковжуна-Ломоносова-Височанка не терпить зволікань ще й тому, що на даній ділянці дороги існує постійна загроза виникнення аварійності, що не може не турбувати. Саме з цих причин міській владі і слід подбати про своєчасне та невідкладне завершення робіт на цих довгобудах. Чи солідарні наші можновладці з такою точкою зору, чи планують найближчим часом повернутися обличчям до довгобудів? Ось що вдалося з’ясувати кореспонденту "КН".
    - Що стосується концертного залу на вул. Шевченка, - вносить ясність заступник міського голови Василь Петрів, - то у нас є розроблений проект реконструкції цього об'єкта. Власне, на сьогоднішній день нам вдалося налагодити після пожежі дах, провести заміну вікон, однак частина з них уже потребує заміни, бо невідомі особи повибивали скло. Через брак коштів ми не мали змоги проводити подальшу реконструкцію, хоч добре розуміємо, що історична пам'ятка руйнується і потребує термінового втручання. Таму й запланували на 2010-й продовжити на цьому об'єкті роботи і завершити їх до кінця року. І щоб привести концертний зал до пуття слід освоїти понад 3 млн. грн. Сподіваємось, що такі кошти зуміємо відшукати.
    Що стосується розв'язки доріг на перехресті вулиць Європейська-Ковжуна-Ломоносова-Височанка, то стосовно цього об'єкта у нас теж є проект, який розроблено Івано-Франківським НДІ "Проектреконструкція". Ним передбачається дві розв'язки. Одна - неподалік приміщення будівлі відділу з надзвичайних ситуацій з підпорною стіною на вул. Височанка та друга - на перехресті вулиць Європейська-Ковжуна-Ломоносова-Височанка. Тут передбачається зведення невеличкого трикутника з двома полосами руху для транспорту. До виконання робіт на цьому об'єкті теж плануємо приступити у 2010 році.
    Ну, що ж, є хоча б якась надія, що вже в наступному році ситуація із довгобудами у нашому місті зміниться на краще. Хотілося б у це вірити.

    Богдан Тимків.

У Калуші запрацювало FM-радіо

    Про створення у Калуші радіо, яке працюватиме в FM-діапазоні ходили чутки вже давно. І ось нещодавно редакції «КН» уже з офіційних джерел стало відомо, що наприкінці жовтня (19-20 число) у Калуші таки розпочне свою мовленеву діяльність перша на теренах Калущини FM-радіостанція. А наразі вже можна послухати музику, налаштувавши приймачі на частоту 107,4 FM.
Як розповів директор цієї радіостанції Орест Кусь, у серпні цього року Національна рада з питань телебачення та радіомовлення України видала ТзОВ «ТРК «Калуш» ліцензію на право мовлення в діапазоні 107,4 FM.
    Радіо-FM працюватиме в режимі нон-стоп, тобто цілодобово і без перерви. Радіосигнал поширюватиметься в радіусі 30 км від місця розташування вежі (антена розміщена на Височанці, а студія - в колишньому пологовому будинку, що на вул. Чорновола. - Авт.). Отже, почути калуське FM-радіо можна буде і в Брошневі, Галичі, Рожнятові та прилеглих до них селах. Спочатку переважатимуть музично-розважальні програми, але з часом, коли налагодиться робота, 5-6 разів у день транслюватимуть інформаційні випуски новин, спортивні програми та інші. Журналісти радіостанції інформуватимуть калушан про події, які відбулися не лише в Україні чи світі, а, насамперед, розповідатимуть про життя та проблеми нашого міста, району, про роботу найбільших в Калуші підприємств. Перші передачі матимуть назви «Анонси-оголошення», «Вітання», «Автохвиля», «Доброго ранку, Калуш!».
    - В ефірі звучатиме легка розважальна музика, яка, сподіваємося, сподобається і молоді, і людям старшого віку, - продовжує розповідь О. Кусь. - Пропагуватимемо молодих українських виконавців та українську музику. Згодом, коли робота радіо ввійде у звичний ритм, готуватимемо тематичні програми, запрошуватимемо для участі у радіопередачах цікавих, відомих калушан.
    - Хто власник радіостанції та чи все гаразд з підбором кадрів?
    - Власниками FM-радіо є окремі калуські підприємці. Працюватимуть же у редакції радіомовлення мешканці міста. Кадри ми підбираємо, а при потребі й проводитимемо для них навчання.
    - Чи займалися Ви до цього радіодіяльністю?
    - Так. Свого часу я працював на «Львівській хвилі». Був біля витоків її створення. Проходив стажувався й на закордонних радіостанціях, зокрема на «Бі-Бі-Сі» у Лондоні. Засновників калуського FM-радіо я знаю давно. Нас поєднує чимало спільних справ. Я перейнявся їхньою ідеєю створення у Калуші радіо і радий, що вона вже не на папері.

    Віра Братенко.

У Калуші запрацював скейт-байк-парк

    У неділю, 28 червня, відбулося офіційне відкриття скейт-байк-парку, ініціатором створення якого були калуські діти, любителі покататися на роликах, скейтах та велосипедах. Спеціального клубу, який би навчав юнаків і дівчат скейтборду, у Калуші не існує. Проте діти самотужки опановують цей екстремальний вид спорту. Новостворений парк дасть можливість скейтбордистам займатися на спеціально облаштованому майданчику, а не на вулицях та площах міста.
    За словами директора міського Центру фізичного здоров’я населення „Спорт для всіх” Олега Нижника, на встановлення скейт-байк-парку було витрачено з міського бюджету близько 300 тис. грн. Відповідні конструкції були закуплені в підприємця із Жидачева, який спеціалізується на виготовленні такого обладнання. А встановлювали його і робили належне покриття майданчика спеціалісти калуської фірми „Еліте”. До речі, на виконання усіх цих робіт було витрачено майже 170 тис. грн.
    Чимало мешканців міста з насторогою сприймають організований міською владою скейтбордистський майданчик в районі міського парку ім. І.Франка, вважаючи його досить небезпечним об’єктом для молоді. І справді, іноді різноманітні трюки, які виконують діти на роликах, дошках чи велосипедах, закінчуються для них травмами (на жаль, траплялися і фатальні випадки. - Авт.). Іншої думки про нього О.Нижник.
    - Як на мене, - говорить він,- цей неординарний вид спорту є альтернативою поганим звичкам молодих людей, які на сьогоднішній день все більше і більше їх полонять. Діти, які поважають спорт, не вдаються до пиятики, не палять і не тяжіють до скоєння злочинів та інших негативних явищ в суспільстві. У спорті вони само реалізовуються і самодисциплінуються.
    У парку, як зазначав п.Олег, невдовзі з 8.00 до 17.15 працюватиме інструктор, який стежитиме за тим, чи дотримуються на заняттях відповідних правил юні екстремали. А ще кожен з них повинен бути забезпечений спеціальними засобами захисту, щоб не травмуватись.
    Цього недільного дня на новоспорудженому скейт-байк-парку проводилися змагання, в яких взяли участь юні скейтбордисти зі Львова, Коломиї, Івано-Франківська та Калуша. Найкращими спортсменами у категорії BMX-contest виявились Олег Яблонський (м.Львів), Дмитро Мельник (м.Коломия) та Костя Капустяк (м.Івано-Франківськ), які відповідно посіли перше, друге і третє місця. В нагороду переможці отримали грошові премії в сумі 500, 250 і 150 грн.
    У категорії Skate-contest перемогу святкували Андрій Чапран (м.Львів), Сашко Панченко (м.Калуш) і Даша Якимів (м.Калуш), яким спонсори змагань спрезентували скейти та запчастини до них.
    А перед відкриттям скейт-байк-парку Калуська кредитна спілка „Вигода” зорганізувала конкурс на кращий малюнок на асфальті, в якому були задіяні діти віком від 3 до 14 років. Усі його учасники отримали від спілки подарунки.

    Ліда Мичко.

Невже у Калуші не залишиться жодного кінотеатру?

    Закрадається таке побоювання, коли споглядаєш за тим, як здійснюється реконструкція кінотеатру "Відродження". Зауважимо, що протягом двох останніх років, відколи міська влада передала в оренду колективу ПП "Гаразд-кераміка" на 25 років цей культурний заклад, відтоді ті палець в палець не вдарили, щоб змінити його обриси. І чергове рішення виконкому міської ради за №216 "Про реконструкцію з надбудовою кінотеатру "Відродження" на пл. Героїв, 16 ...", датоване 22 квітня 2009 року, ще залишає хоч якусь надію, що врешті-решт ситуація зміниться на краще. І в колективу ПП "Гаразд-кераміка", єдиного підприємства, яке виявило бажання модернізувати калуський кінотеатр, ще не пропав інтерес до втілення в життя свого задуму.
    Мабуть, ніхто не заперечуватиме, що на сьогоднішній день у Калуші практично ніде культурно провести дозвілля. Тому на вихідні одні, кому дозволяють фінанси, виїжджають за межі міста, шукаючи віддушину в Івано-Франківську, де є змога відвідати кінотеатри, обласну філармонію, драмтеатр ім. І.Франка, чи організовують виїзди в гори, здійснюють мандрівки рідним краєм. Інші, у кого фінанси, як кажуть, співають романси, обирають місцем свого культурного відпочинку заміські дачі, парк культури і відпочинку ім. І.Франка, рибалку або ж ліс. І таких - переважна більшість в нашому місті. Тому саме для неї, оцієї більшості, дуже важливо, щоб проект реконструкції кінотеатру "Відродження", який передбачає зведення сучасного кінотеатру із затишним кафе та малим залом, не залишався на папері, а якомога швидше став реальністю.
    А тим часом у 67-тисячному Калуші практично немає жодного діючого кінотеатру. Натомість чи не на кожному кроці красуються злачні місця або ж гральні автомати, які далеко не сприяють веденню здорового способу життя, культурному відпочинку калушан, особливо молоді. А ще не так давно у місті хіміків функціонувала низка закладів кіномережі: три повноцінні кінотеатри ("Відродження" та "Аврора" на 600 місць кожен, ім. Шевченка з двома кінозалами на 300 і 100 місць), кіноустановки в палацах культури "Юність" та "Мінерал", в Хотіні, Підгірках, районі колишнього заводу "Нафтобурмашремонт", а також дитячий кінотеатр "Малятко" у новій частині Калуші, шкільні у ЗОШ І-ІІІ ст. №№ 2, 3, 6, молодіжні - у КХХТ, ПТУ №№ 4, 6, 7 на низка агітмайданчиків в мікрорайонах. Як на мене, то це досить солідний арсенал закладів кіномережі. І де він тепер? Лише на пальцях однієї руки можна перерахувати ті, що ще залишилися, інші давно змінили свій вид діяльності.
    Майже рік на замку кінотеатр "Відродження", раз на тиждень під час літніх шкільних канікул малеча має змогу переглянути мультики у "Мінералі", а про кіноустановки, шкільні та молодіжні кінотеатри взагалі не доводиться говорити. Так живемо і ґаздуємо, так дбаємо про культурний відпочинок у рідному місті, хоч не забуваємо наголошувати, що йдемо в Європу. Йдемо, але куди?
    - Кінотеатри місту доконче потрібні, - акцентує увагу начальник управління культури міської ради Антоніна Попадюк. - Вони, повторюся, вкрай необхідні для проведення дозвілля городян. Що стосується кінотеатру "Відродження", то він би мав стати у Калуші своєрідним центром дозвілля. Тож першочергова вимога до тих, хто виявив бажання його реконструювати, була єдиною - зберегти його цільове призначення. І ми на цьому наполягали у процесі проведення конкурсу, який попередньо оголосили.
    Конкурс дійсно оголосили. Попередньо на словах виявляло бажання взяти в ньому участь навіть п'ять претендентів. Та, коли дійшло до діла, залишився тільки один - ПП "Гаразд-кераміка". Інших - як вітром здуло. Воно й зрозуміло, адже подібні заклади у провінційних центрах, нехай і обласного підпорядкування, далеко не привабливі об'єкти, до того ж домогтися їхньої рентабельності - складно. Тому керівник ПП "Гаразд-кераміка", щоб якось врегулювати цю обставину, заговорив про надбудову, в якій передбачав зведення затишного дитячого кафе, де відвідувачі мали б змогу поспілкуватися, випити чашку кави чи чаю, та про будівництво малого залу. Такий крок принаймні давав підприємству шанс у подальшому розраховувати на самоокупність об'єкта. Хто ж захоче працювати в "мінус" для себе та викидати на вітер чималі кошти? І лише у березні 2008 року після тривалих перемовин із міською владою, врешті-решт договір оренди було зареєстровано, а ПП "Гаразд-кераміка" отримало законне право приступити до втілення в життя своїх задумів. Угода передбачала уже до кінця 2008 року здати в експлуатацію дитяче кафе та малий кінотеатр, а у 2009-му - повністю завершити реконструкцію. На всі ці роботи планувалося затратити 6 мільйонів гривень. І вже у серпні 2008-го керівництво ПП "Гаразд-кераміка" звернулося до міської ради з клопотанням надати в оренду земельну ділянку перед кінотеатром для обладнання стоянки для автомобілів. Такий крок орендаря насторожив міську владу, тож виконком відмовив у проханні. А мотивація виконавчого комітету міської ради була наступною. Мовляв, хочуть будувати комерційну структуру і не платити за приміщення. А нам потрібен кінотеатр. Що стосується надбудови, то нехай здійснюють її паралельно, але в першу чергу слід реконструювати кінотеатр.
    У свою чергу керівництво ПП "Гаразд-кераміка" лише стинало плечами на такий "ультиматум" міської влади.
    - Як можна розпочинати роботи всередині приміщення, - бідкались будівничі, - коли протікає дах. До кінотеатру немає під'їзду, бо для цього не виділили землю, що значно ускладнює процес реконструкції. Та й взагалі влада наполягає на якомога швидшій реконструкції кінотеатру, а сама створює штучні перепони - без дозволу виконкому не маємо змоги ні приступити до реконструкції, ні до надбудови. Ось така у нас співпраця. Тому і не можемо зрушитися з місця, як і збагнути, чи потрібен її кінотеатр?
    22 квітня 2009 року появилося чергове рішення виконкому міської ради за № 216, яким зобов'язано ПП "Гаразд-кераміка" розпочати роботи з реконструкції кінотеатру з надбудовою та погодити виконання даних робіт з терміном введення об’єкта в експлуатацію 1.03.2010 року. При цьому приватному підприємству зроблено своєрідне попередження, що з ним буде розірвано договір у разі невиконання умов угоди про оренду.
    Як поведе себе після цього ПП "Гаразд-кераміка", чи ще горить бажанням реконструювати калуський кінотеатр, має для цієї затії необхідні кошти - дізнаємося найближчим часом. Принаймні нещодавно представники цієї приватної фірми, що реконструювали кінотеатр "Космос" в обласному центрі, здійснювали обстеження фундаменту та перекриття кінотеатру "Відродження" і залишилися задоволеними їхнім станом. Тож, мабуть, ще думають про цей важливий для Калуша культурний заклад.
    Плекає подібні надії і директор кінотеатру "Відродження" Василь Лутчин.
    - У листопаді 2009 року, - розповідає Василь Іванович, -виповниться рік, як "Відродження" припинило своє функціонування. У 1971 році кінотеатр ввели в експлуатацію, а з 1975-го я беззмінно працюю тут директором. За ці роки були у нашого закладу і злети, і падіння. Пригадую, коли кінотеатри "Аврора" та "Відродження" давали в рік до 350 тисяч карбованців касової виручки. Тоді трудилося тут 40 осіб, зокрема, у "Відродженні" - 25. А ось після 90-х почався поступовий занепад. Відтак "Аврору" - продали, а "Відродження" у 2008-му перестало виконувати свою місію. Нині у штаті кінотеатру є всього четверо осіб. Донедавна ми одержували мізерні дотації з міського бюджету (до 20 відсотків від мінімальної потреби), які у 2008-му взагалі припинилися. "Відродження" відрізане від водопостачання, електроенергії, не обігрівається. І хоч колектив, який очолюю, і дав згоду на ліквідацію цього закладу культури, але розпочнеться вона лише тоді, коли ПП "Гаразд-кераміка" приступить безпосередньо до реконструкції. Засобів на існування у нас немає, тим паче, зберігається й значна заборгованість із виплати зарплати. А мені нічого не залишається, як бути у кінотеатрі і за сторожа, і за двірника, і за прибиральницю, і за директора... Чекаю не дочекаюся, коли вже та реконструкція розпочнеться. Та й чи розпочнеться вона взагалі? А місту так потрібен кінотеатр!
    Важко не погодитися з Василем Лутчиним - живою легендою калуської кінофікації. Кому-кому, а Василю Івановичу прикро про все це говорить, адже віддав улюбленій справі понад 30 років свого життя, горить бажанням передати такий рідний заклад культури у надійні руки, навчити свого наступника всьому тому, що знає сам. І дуже переживає, щоб "Відродження" не посягнула така ж доля, як і "Аврору", кінотеатр ім. Шевченка. А разом з ним переживаємо і ми, пересічні калушани, в яких "фінанси співають романси". Було б добре, щоб таким вболіванням просякнулася і міська влада та ПП "Гаразд-кераміка". Тоді б не закрадалися побоювання, що у Калуші не залишиться жодного кінотеатру.

    Богдан Тимків.
    На знімках автора: ось такий жалюгідний вид має кінотеатр "Відродження".

Чи, бува, хтось „не кинув око” на наше підприємство?

    Така підозра панує нині у колективі Калуської друкарні.
    Калуська друкарня, яка започаткувала свою діяльність ще 50 років тому, а точніше - у 1946-му, і донедавна була одним із стабільних та рентабельних підприємств у місті, на початку 2009-го взагалі припинила своє функціонування. І це в той час, коли ще в 1978 році тут працювало 40 осіб, а на початку нинішнього - 10. Всі вони - висококваліфіковані фахівці, за плечима яких від 15 до 35 років роботи на даному підприємстві. Здебільшого - жінки.
    Незважаючи на те, що у минулорічний зимовий період приміщення друкарні не опалювалося, колектив продовжував трудитися, нерідко і при мінімальній температурі, друкував книжки, газети, найрізноманітніші бланки, форми, тощо. Це ж треба так шанувати свою роботу, так фанатично любити своє підприємство! І хоча багатьох працівників Калуської друкарні запрошував до себе „Фольдер” - одна з найбільших офсетних друкарень області, проте вони відмовилися від цієї пропозиції і продовжують вірити, що невдовзі їхнє підприємство знову відродиться.
    - За останні два роки, - розповідали поліграфісти, - ми не раз наносили візити першим посадовим особам міста і прохали їх про допомогу. Ті обнадіювали і навіть декілька разів присилали кандидатів на вакантне директорське крісло. Однак жоден із них так і не відважився очолити колектив підприємства, що опинилося у борговій ямі. А ті, хто виявляв бажання (були і такі!), не знаходили підтримки у батьків міста. Тим часом у друкарні почастішали перевірки, в т. ч. і КРУ, все гучніше нагадували про себе і ті, кому завинило підприємство. І, як наслідок, розраховуються бухгалтер, в.о. директора. А без них невдовзі припиняють роботу й ті, хто ще залишився.
    Ось така доля калуського підприємства поліграфії, одного із найстаріших на теренах Прикарпаття. До вищесказаного важко щось додати. Хіба те, що ота боргова яма не така вже й глибока: друкарі заборгували Фонду комунальної власності територіальної громади міста Калуша майже 200 тисяч гривень, борг із виплати зарплати перевищує 35 тисяч гривень. І це в той час, коли є рішення обласної ради (цей документ мають на руках члени колективу. - Авт.), згідно з яким Калуська друкарня передається на баланс міської ради і є її структурною одиницею. Але попередній міський голова чомусь цього не зробив, а нинішня міська влада не поспішає виправити його упущення. Натомість байдуже споглядає за долею колективу друкарні. А тому у її працівників закрадається підозра, мовляв, чи, бува, хтось „не кинув око” на їхнє підприємство - чимале за розмірами, до того ж розміщене у престижному місці старої частини Калуша. Хочеться вірити, що ця здогадка не стане реальністю, а колектив друкарні зможе відстояти своє рідне підприємство.

    Богдан Тимків.

Депутати готові добиватися екологічних гарантій під стінами Кабміну.

    Минулого тижня на черговій сесії Калуської міської ради депутати заслухали звіт заступника міського голови Василя Петріва про хід виконання попередніх рішень міськради, що стосувалися складної екологічної ситуації в місті в цілому і в зоні діяльності ДП "Калійний завод" ВАТ "Оріана" зокрема. Але, аналізуючи сказане В.Петрівим, можна зробити висновок, з яким, до речі, погодився і міський голова Ігор Насалик, що за рік, тобто з часу останнього розгляду депутатами цього питання, нічого не змінилося.
    - А тому, - наголошував виступаючий, - у місті зберігається критична ситуація, яка може перетворити його територію в зону техногенно-екологічного лиха. А далі уже мало не в розпачі він зазначив, що протягом семи років його роботи на посаді заступника міського голови, який відповідає за екологічний стан у місті, уже неодноразово долалася дорога до Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, його відомств, але, окрім обіцянок, доручень нічого конкретного так і не робилося. Хоча і владою міста, і науковцями пропонувалися конкретні заходи з недопущення затоплення Домбровського кар'єру, запобігання прориву вод в річку Сівки, ефективні технології переробки соляних розчинів, однак на це не було жодної реакції. А тому, як наголосив В.Петрів, складається враження, що ситуацію свідомо заводять у безвихідь. Очевидною також для усіх є відсутність державної політики стосовно існування калійної галузі в Україні.
    - Як бути у цій ситуації, що ще можна зробити, до яких дій вдатися, аби перші керівники держави, а за ними і чиновники з високих інстанцій звернули увагу на екологічні біди Калуша і нарешті повернулися до міста та його мешканців лицем, - говорили у своїх виступах депутати міськради. Зрештою, обмінявшись думками, калуські обранці погодилися з тим, що якщо і цього разу їхні вимоги залишаться без уваги, то свою чергову сесію з питання екології у Калуші та регіоні вони проведуть у Києві під стінами Кабміну або Верховної Ради. Що до самого рішення сесії міськради, то у нього увійшли, такі, зокрема, пункти:
    - ДП «Калійний завод» ВАТ «Оріана», Державному науково-дослідному інституту галургії, ВАТ «Гірхімпром» (м.Львів), Івано-Франківському національному технічному університету нафти і газу, відділенню гірничо-хімічної сировини Академії гірничих наук України включити в проект консервації Домбровського кар'єру розділи щодо захисту водозаборів міста від засолення водоносних горизонтів, укріплення дамби або ліквідації потенційно-небезпечного хвостосховища №2 та заходи з недопущення утворення провальних воронок над шахтними виробками.
    - Враховуючи те, що відповіді міністерств та відомств на звернення органів місцевого самоврядування м. Калуша не містять конкретних пропозицій виходу із кризового стану, звернутися до обласної державної адміністрації, Кабінету міністрів України з ініціативою проведення в найближчі терміни в м. Калуші засідання Державної комісії техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій.
    - Повторно звернутися до Ради національної безпеки та оборони України, Верховної Ради України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства надзвичайних ситуацій, Міністерства промислової політики, Івано-Франківської обласної державної адміністрації про створення регіонального координаційного центру і прийняття довгострокової програми спостережень за зсувами та утворенням провальних воронок над шахтними виробками, забрудненням гідросфери солями та іншими шкідливими речовинами Калуського промислового вузла.
    - Повторно звернутися  до Кабінету Міністрів України, Міністерства  охорони здоров’я України, враховуючи виражений негативний екологічний вплив на стан здоров’я жителів міста Калуша щодо розробки державної програми поліпшення медичної бази лікувальних установ міста та розвитку їх інфраструктури.

    Підготував Анатолій Гетьманчук.

Цілодобове водопостачання та вивіз сміття відновлено, але комунальники радять надалі не боргувати.

    Схоже, каральні методи боротьби із боржниками компослуг, які застосовувались керівництвом міста та комунальних підприємств, таки дали результати. У четвер КП «Водотеплосервіс» відновило цілодобову подачу холодної води, а працівники КП «ЖЕО» та «Екосервіс» почали прибирати прибудинкові території та вивозити сміття з дворів тих будинків, мешканці яких станом на 1 травня цього року мали найбільшу заборгованість за житлово-комунальні послуги.
    Директор КП «ЖЕО №1» Тарас Підлужний зазначив, що рівень оплати населенням міста за квартплату цього тижня становив 92 - 100%. Це дозволило відновити у 30-ти будинках, мешканці яких заборгували комунальникам понад 2,6 млн. грн., роботу ліфтів, поновити щоденне вивезення сміття та прибирання території біля будинків. Але калушанам не варто розслаблятися. Зокрема, Т. Підлужний застеріг, якщо мешканці інших багатоповерхівок почнуть нарощувати борги перед комунальниками, то й до них застосують такі каральні методи.
    До жорстких методів боротьби із боржниками вдавалося й КП «Водотеплосервіс». З 13 травня підприємство впровадило погодинний графік подачі холодної води. Але, як повідомив директор «Водотеплосервісу» Ігор Яковина, з 28 травня КП відновило цілодобове водопостачання. За його словами, це стало можливим завдяки тому, що  мешканці Калуша краще почали оплачувати за водопостачання та водовідведення. На 27 травня рівень оплати населенням міста за воду становив 95%, а за каналізацію - 91%. За це керівник комунального підприємства висловив подяку калушанам. Однак директор  «Водотеплосервісу» попередив, що в разі несвоєчасної оплати за надані підприємством послуги та непогашення калушанами існуючої заборгованості, яка на 27 травня складала 8,9 млн. грн., підприємство знову повернеться до практики постачання води за графіком.
    Крім того,  керівництво «Водотеплосервісу» має намір блокувати злісним боржникам  каналізацію та холодну воду. В Івано-Франківську, до речі, знають як і мають чим це робити. Калуські комунальники хочуть такий пристрій орендувати в своїх колег з області.

    Віра Братенко.

Яка ситуація у Калуші з виплатою пенсій?

    19,5 мільйона гривень - ось та сума, яка необхідна щомісяця Калушу, щоб забезпечити своєчасну виплату пенсій. Якщо донедавна пенсійний фонд міста вважався самодостатнім, тобто на виплату пенсій вистачало коштів від власних надходжень, то сьогодні ситуація дещо змінилася. Протягом місяця у Калуші ледь збирають до 8 мільйонів гривень страхових внесків.
    - А викликана така ситуація в економіці міста тим, - коментує керівник міського пенсійного фонду Степан Різник, - що нині число пенсіонерів уже перевищує 19,4 тисячі осіб, у той час як працюючих у місті нараховується лише 16854 осіб. Середня пенсія у Калуші сягає 992,91 гривні. Тож не важко збагнути, що 16,8 тисячі працюючих не взмозі заробити на 19,5 тисячі пенсіонерів.
    Не можна не обмовитися і про те, що до чисельності працюючих зараховано і підприємців, які, здебільшого, сплачують єдиний податок. Таких, як засвідчує статистика, не так уже й мало у нашому місті - 3,5 тисячі. А відрахування до пенсійного фонду від їх діяльності дуже і дуже мізерні - в межах 10-30 гривень. Тому уряд і прийняв постанову, яка передбачає сплату підприємцями страхових внесків з метою забезпечення їм у майбутньому виплату пенсій. Це, так би мовити, об’єктивні причини ротаційності пенсійного бюджету міста Калуша.
    - А є ще і суб’єктивні причини, - продовжує свій коментар Степан Васильович. - Вони тісно пов’язані із так званою кризою. Скажімо, ЗАТ „ЛУКОР” перейшов на ѕ зарплати у зв’язку із зупинкою підприємства. Тож, якщо ще в першому кварталі 2008 року надходження від цього підприємства до міського пенсійного фонду були в межах 3476 тисяч гривень, то уже за відповідний період поточного року вони зменшились майже на півмільйона гривень. Щось подібне слід сказати і про ДП „Калуська ТЕЦ”. У першому кварталі 2008-го звідси надійшло 1,8 млн. грн. страхових внесків, а протягом січня-березня 2009 року ця цифра скоротилася на 200 тисяч. Навіть такі успішні сьогодні підприємства, зокрема, „Завод будівельних машин” ще у І-ому кварталі 2008  року був відрахував до пенсійного фонду 393 тисячі гривень, то за відповідний період нинішнього  ця сума не перевищує 210 тисяч. І, як підсумок, у першому кварталі 2008 року у Калуші фонд оплати праці становив 66830 тисяч гривень, то уже у першому кварталі 2009-го сягає лише 65685 тисяч, що, відповідно, вплинуло на зменшення чисельності внесків, що надійшли до міського пенсійного фонду. А коли до всього цього ще й додати нинішній курс долара до гривні, то все це разом взяте і є тією кризою, яку відчувають наші пенсіонери. Тому звертаємось до представників середнього і малого бізнесу з пропозицією забезпечити виконання постанови уряду про сплату страхових внесків. Такий крок сприяв би наповненню пенсійного бюджету, допомагав впевнено почуватися в умовах кризи нашим пенсіонерам щодо своєчасної виплати пенсій.
    До сказаного керівником міського пенсійного фонду важко щось і додати. Хіба те, що своєчасна виплата пенсій у Калуші багато в чому залежатиме від своєчасного і в повному обсязі надходження дотації. Принаймні, нас з вами у цьому переконливо запевняє уряд та прем’єр-міністр.

    Богдан Тимків.

Земельні ділянки під індивідуальне будівництво подорожчали.

    23 квітня рішенням сесії Калуської міської ради було збільшено розмір стартових цін на аукціон з проведення продажу позачергового отримання у власність земельних ділянок під індивідуальне житлове та гаражне будівництво.
    Так, стартова ціна ділянки землі під будівництво індивідуального житлового будинку зросла з 5 тис. грн. до 10 тис. грн., а за  право позачергового отримання у власність ділянки під будівництво гаражу на аукціоні потрібно буде заплатити щонайменше 3 тис. грн., замість 1 тис. грн.

    Наш кор.

Апеляцію засудженого Богдана Павликівського суд не задовольнив.

    Перший заступник голови правління ВАТ „Оріана” Богдан Павликівський не домігся скасування вироку Калуського міськрайонного суду від 20 січня 2009 року, згідно з яким його засуджено за вчинення зловживання владою, своїм службовим становищем та вчинення службової недбалості на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків в установах чи організаціях усіх форм власності, строком на два роки та зі сплатою штрафу в розмірі 2 тис. грн. Водночас на підставі ст. 75 КК України Б. Павликівського було звільнено від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі (з випробуванням) з іспитовим строком на два роки.
    9 квітня Апеляційний суд Івано-Франківської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляціями засудженого Б. Павликівського, в його інтересах захисника В.Соботника та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Калуського міськрайонного суду від 20.01.2009 року, прийняв ухвалу залишити вищезгадані апеляції без задоволення, а вирок Калуського міськрайонного суду відносно Б.Павликівського - без зміни.
    Виносячи таку ухвалу, колегія судів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області встановила, що судом першої інстанції було вірно оцінені всі докази по справі. Невизнання своїх вини Б.Павликівським розцінено як намір уникнути відповідальності. Його доводи про недоведеність вини Апеляційний суд визнав необґрунтованими, оскільки вони спростовуються наведеними у вироку доказами, визнати які недостовірними немає підстав.

    Ліда Мичко.

Маємо трьох переможців всеукраїнського конкурсу.

    Цього року на заключному III етапі всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України взяли участь четверо юних обдаровань м. Калуша. Усі вони - учні Калуської гімназії. Троє вже успішно захистили свої наукові роботи і отримали відповідні дипломи переможців.
    Зокрема, одинадцятикласник Іван Лучко (його науковий керівник Зеновій Бігун, педагог Центру науково-технічної творчості учнівської молоді) впевнено обійшов усіх своїх конкурентів і виборов перше місце. Змагався гімназист у відділенні "Астрономія". Його робота мала назву "Розрахунок реальної траєкторії польоту космічного корабля до планети Марс та його повернення на землю".
    Олексій Півторак (теж учень 11 класу) захищав роботу "Доба Хмельниччини у подієво-рефлекційному контексті державотворчого процесу в Україні: історико-краєзнавчий аспект" і з-поміж ровесників, які змагались в історико-географічному відділенні посів друге місце. Його підготувала науковий керівник, вчитель гімназії Ольга Дороніна.
    Одинадцятикласник Володимир Ананевич (його науковий керівник вчитель гімназії Леся Гетьманчук) представив на конкурс науково-дослідницьку роботу під назвою "Екологічний стан питної води Калущини", будучи учасником відділення "Біологія, екологія, хімія, аграрні науки і науки про людину". І знову успіх. Володя виборов диплом третього ступеня.
    Ці гімназисти, за словами провідного спеціаліста управління освіти міської ради Оксани Відливаної, вже не вперше беруть участь у таких престижних освітянських конкурсах і домагаються пристойних результатів, доводячи свої грунтовні знання з астрономії, історії, біології та хімії. Усі троє переможців на святі олімпійців будуть заохочені грошовими преміями міського голови. Вони також здобули право отримувати протягом року стипендію голови Івано-Франківського ОДА.
    Ще одному гімназистові, десятикласнику Тарасу Гуменюку (його науковий керівник вчитель гімназії Віталій Півторак) днями ще доведеться позмагатися зі своїми конкурентами. Будемо сподіватися, що і йому фортуна посміхнеться. Тарас змагатиметься серед юних знавців відділення "Філології та мистецтвознавства". Його робота має назву "Фольклористично-міфологічний краєзнавчий код творчості Марії Сербін".

    Ліда Мичко.

До Рима поїдуть команди „Четверак” і „В десятку”.

    В суботу, 4 квітня, в ПК „Юність” відбувся фінал чемпіонату КВК-2009 серед семи учнівських команд м.Калуша. Між собою змагались команди „В десятку” (ЗОШ №10), „Голубці” (СЗОШ №2), „Леді плюс” (ЦХТУМ), „Четвертак” (ЗОШ №4), „Голодранці” (ЗОШ №3), „Гі-Га-Гу” (гімназія) та команда „Хотінський квартет” (ЗОШ №9), яка цього року вперше взяла участь у цьому змаганні.
    Чемпіонат КВК вже втретє проводиться в нашому місті і, як в попередні роки, зібрав численну аудиторію глядачів. Звичайно, здебільшого учнів. Проте повболівати за свої улюблені команди прийшли і дорослі. Серед них, вчителі, батьки учасників, хтось ще з рідні та знайомі.
    Незмінний ведучий Ростислав Микитюк назвав членів журі, до складу якого ввійшли представники влади та викладачі Калуського коледжу культури, і запропонував гравцям після того, як усі гуртом заспівали кавеенівський гімн, розпочати гру.
    Однак перед початком чемпіонату він ще прочитав вітального листа від мешканки Рима, радника мера цього міста Тетяни Кузик, яка дякувала міському голові за запрошення до м.Калуша, проте приїхати не змогла. Т.Кузик побажала учням успіхів і перемоги й підкреслила, що між Калушем і Римом буде налагоджена співпраця. Вислів „До Рима через європейське місто Калуш” і став основною темою цьогорічного чемпіонату КВК.
    А далі кожна команда, як і годиться в КВК, виступила з візиткою-привітанням та у конкурсі „Розминка”. В окремому завданні демонстрували свою кмітливість капітани. Вони, до речі, розмірковували над тим, яким хочуть бачити Калуш у 2050 році. Всі гравці одностайно стверджували, що це буде економічно багате європейське місто, в Калуші видобуватимуть нафту і газ, завдяки чому місто розвиватиметься. А ще через десятки років тут проводитимуться міжнародні турніри з хокею. Калушани користуватимуться метро, а в Копанках діятиме міжнародний аеропорт.
    Бідних людей в Калуші немає. Італійки доглядають перестарілих калушан. В місті діють дельфінарій, аквапарк, іподром...
    Ось такі вони дитячі фантазії. Існуюча гірка дійсність, невпевненість у завтрашньому дні, криза суспільства - все це вже надто наболіло, і усім їм так хочеться вимріяного добробуту.
    В останньому музичному конкурсі „Сміятися зовсім не грішно над тим, що й справді смішно” кавеенівці ніби жартома і ніби всерйоз висміювали українських політиків, економічну нестабільність і, звичайно, в їхньому полі зору було все те, що є проблемним у рідному місті.
    Майже п’ять годин (саме стільки часу тривав чемпіонат КВК) промайнуло дуже швидко. І цього разу треба віддати належне вболівальникам, які не скупились на гучні овації, підсилені різними підбадьорливими вигуками в бік своїх улюблених команд.
    Журі, очолюване міським головою Ігорем Насаликом, визнало переможцями дві команди, які набрали найбільшу та ще, як з’ясувалося, однакову кількість балів (153) - „В десятку” та „Четвертак”. Мер Калуша, заручившись підтримкою фірми своєї дружини, пообіцяв, що до Рима поїде не одна, а ці дві команди-переможці.
    Третє, четверте і п’яте місця відповідно посіли  команди „Голодранці”, „Хотінський квартет” та „Голубці”. Усі вони матимуть можливість відпочити в дитячому центрі „Артек”. А команди „Гі-Га-Гу” та „Леді плюс” ознайомляться з історичними цінностями столиці Росії Москви.
    На чемпіонаті КВК також було визначено кращих капітанів та гравців, яким будуть вручені цінні призи.

    Ліда Мичко.

Із шести учасників – п’ять переможців і призерів.

    Такого результату домоглися гімназисти на державному етапі всеукраїнських олімпіад.
    Цьогорічний IV (державний) етап всеукраїнських учнівських олімпіад з базових предметів для калуських гімназистів виявився надзвичайно результативним. Із шести учнів, які брали у ньому участь, п’ятеро стали переможцями та призерами.
    Зокрема, восьмикласник Роман Семенович виборов перше місце в олімпіаді з хімії (його підготувала вчитель хімії Олександра Гетьманчук). До речі, Роман блискуче виступив на обласному етапі олімпіад, зайнявши п’ять перших місць з таких предметів, як хімія, історія, географія, біологія, економіка, а з математики виборов друге місце. На останньому (четвертому) етапі змагань юнак самостійно вибирав предмет для участі в олімпіаді. Обрав він хімію. І, як бачимо, не помилився, бо впевнено переміг своїх конкурентів.
    Гімназистка Марія Кокоруз (10 клас) здобула перше місце в олімпіаді з української мови та літератури (її готували вчителі української мови Галина Машталер та української літератури Галина Довжанська).
   Олег Бантиш (10 клас) посів друге місце в олімпіаді з математики (його готувала вчитель математики Віра Білецька).
    Цьогорічний випускник гімназії, неодноразовий переможець обласних та всеукраїнських олімпіад Іван Лучко виборов третє місце з фізики (його підготував вчитель фізики Олександр Безушко).
    Юрій Олевич (10 клас) посів третє місце в олімпіаді з економіки (його підготувала вчитель Алла Маковська).
   Коментуючи результати виступи учнів у всеукраїнськиї олімпіадах з базових предметів, директор Калуської гімназії Дмитро Бахматюк відзначав: "Я завжди говорив і буду говорити, що інтелект – це найбільше багатство у світі. Я тішуся успіхами гімназистів, бо знаю і впевнений, що де б вони не перебували, завжди знайдуть своє гідне місце у цьому житті. Аналізуючи діяльність нашого навчального закладу, роблю висновок, що все-таки з самого початку функціонування гімназії педколектив чітко сформолював свою філософію і віднайшов правильні концептуальні засади її існування.
   Узагальнюючи успіхи гімназистів, можу гордо заявити, що в олімпіадах обласного рівня, починаючи з 1993 року, ми отримали 407 дипломів переможців. Маємо 46 дипломів переможців IV етапу всеукраїнських олімпіад. Якщо брати до уваги ще те, що з 1995 року наші учні є учасниками конкурсу-захисту учнівських науково-дослідницьких робіт по лінії Малої академії наук України, то додайте ще близько 60 перемог на обласному і 19 перемог на державному рівнях. Серед закладів нового типу показник наших гімназистів сьогодні є найвищим.
   Відрадним залишається той факт, що двоє цьогорічних переможців IV етапу всеукраїнських олімпіад здобули право отримувати річну президентську стипендію, 12-13 учнів претендують на стипендію міського голови і кілька гімназистів будуть обласними стипендіатами.

    Ліда Близнюк.

Чи прийде до нас з-під Калуша газ?

   Повідомлення міського голови Ігоря Насалика на останній сесії міської ради про ймовірність видобутку господаркою міста власного газу викликало у калушан неоднозначну реакцію, а якщо точніше – подив. Йдеться ж бо про надзвичайно важливий для забезпечення нормальної життєдіяльності підприємств і житлового сектора міста енергоносій, який, виявляється, є в надрах, що під нами. А якщо ми "ходимо над газом", то чи його там є у достатній кількості і, що немаловажно, як його звідти взяти і, головне, законно? Чи взагалі реально забезпечити подачу в котельні газу не із-за тридев'ятих земель, а того, що із родовищ неподалік міських кварталів? Про це – розмова нашого кореспондента із людьми, які в цьому знаються: начальником і головним геологом Калуської нафтогазорозвідувальної експедиції (НГРЕ) Петром Михайловичем Лукачем і Ярославом Васильовичем Кременем.
   – Як би ви, шановні, прокоментували сказане міським головою?
   – Насалик – бізнесмен. Отож рахувати вміє добре. Може, зі своїм бізнесом він би за це взявся. Але для комунального... Йти на це з комунальними грошима, себто грошима міської ради, трохи ризиковано: газ може внизу бути, а може й не бути. Як кажуть, п'ятдесят на п'ятдесят – це пошуки...
   Я.К.: – Під нами є Калуське газове родовище. Воно відкрите ще в минулому столітті, або, як у нас кажуть, за Польщі. Свердловини були в старій частині міста, зокрема в районі, де нині вулиця Біласа і Данилишина. Бувало, що з однієї свердловини брали по 20 мільйонів кубометрів газу.
   Велася розвідка і Гринівського родовища в напрямку до Підмихайля, Завою. Родовище дуже велике, з запасами на мільярди кубів газу. Потім ці два родовища об'єднали. Може, ви помітили, що й у міському парку залишилися сліди від свердловини. Це – так званий розлом калуський. І в Тужилові була пробурена свердловина. І в Кадобні, Сівці Калуській. У Сівці (неподалік хімфабрики) свердловина працювала з 1960 року. Звідси за 20 років експлуатації на Калуш пішло 29 мільйонів кубометрів газу. Ще одна свердловина (біля хімзаводу) дала 19 мільйонів кубометрів газу. Після того, як ресурси вичерпали, ці свердловини ліквідували. Але, за найскромнішими підрахунками, з Калуського родовища вибрано тільки 35 відсотків газу. Залишилося ще 65 відсотків. Є такі ділянки, де поклади дренажем й не порушено. А це означає, що в них можна пробурити свердловину і... брати мільйон кубів газу. Це – реально і нічого дивного в цих словах нема.
   – Тоді чому не буримо?!
   Я.К.: – Чому?.. Зараз бурити свердловину – це дороговартісне задоволення. Її треба бурити на глибині 800-1000 метрів. А це буде коштувати близько шести мільйонів гривень. Дорого? Так. Але, якщо порахувати, скільки нині коштує одна тисяча кубів газу в доларах, то... у будь-якому разі вигідно.
   – Тож, виходить, міський голова порушив дуже важливе питання.
   П.Л.: – Порушувати питання, як ви сказали, можна. Але, по-моєму, місто не спроможне своїми 1,5-2 мільйонами гривень здійснити задумане. Тим більше, що є ще певний ризик: гарантовано сказати, що буде газ, ніхто не може. Пошуки і розвідка – це є пошуки і розвідка...
   Я.К.: – Є ділянки, які мають дуже великий відсоток ймовірності отримання непоганих дебетів газу. Коли тут бурили ще першовідкривачі (при проходці стволів ТЕСПом), натрапляли під пластами солей на досить сильні поклади газу. І тоді виникла ідея: а чи не можна той газ використати для калійного виробництва? Почали бурити свердловину (за старим калійним комбінатом) у бік Сівки. Бурили, бурили, аж поки не натрапили на газові поклади. Потужний струмінь газу повикидав весь інструмент, свердловина загорілася і дуже довго горіла – за добу спалювалося до 200 тисяч кубів газу. Незважаючи на це, пошуки не припинили. Хоча для того, щоб закласти свердловину, треба було купити землю, а земля коштувала недешево. І пішли вони попри річку Сівку аж до села Сівки Калуської. На березі було багато свердловин, які давали газ. І на мочарах (це тепер вулиця Біласа і Данилишина) бурили до газу. А біля шахти-2 після ліквідації свердловини довго горів факел висотою приблизно 1,5 метра – то ґазди на ньому свиням їсти варили. Роками. Теоретично в надрах, що під нами, мусить бути газ: там є добра покришка солі, а газ не може мігрувати догори.
   – А скажіть, будь ласка, що потрібно для того, щоб зайнятися бурінням свердловини?
   Я.К.: – Такого немає: де захотів, там бурити буду... На все мусить бути ліцензія. Надра є державними, є Міністерство екології і природних ресурсів, яке й розпоряджається, кому дати ліцензію. Така ліцензія нині знаходиться у "Львівгазвидобуванні" до 2019 року. Без його згоди щось починати не можна ніяк. А в "Львівгазвидобуванні" самі займатися цим вони не хочуть – їх цікавить "великий" газ.
   П.Л.: – Це однозначно – на ділянку, де збираєтеся бурити, треба виробити ліцензію. А щоб виробити ліцензію, треба мати відповідні першоджерела, геологічну інформацію, трохи попрацювати в фондах. За це треба заплатити...
   – Якби ось таку ліцензію треба було виробляти, на яку ділянку ви б "поклали око"?
   П.Л.: – Газ у принципі є довкола. Але щоб натрапити на нього, щоб було економічно вигідно, треба трохи побурити... Ярослав Васильович знає один цілик розміром десь кілометр на кілометр, який ще не рушений, і, якщо б там закласти пошукову свердловину, то мав би бути, як у тих, про яких мовлено, першовідкривачів, успіх. Дебіт газу мав би бути на тому місці великий.
   Я.К.: – Так, той цілик ще збережений недоторканий свердлом – це біля обвідного каналу. А взагалі і на інших площах є немало газу. Річ у тому, що поклади його – багатоповерхові. Пробурили колись свердловину, дісталися першого горизонту газоносного, а дальше вже не пішли. Решту ж горизонтів ніхто не розвідував. А якщо б піти глибше, то, можливо, ще декілька горизонтів мають газ. Він схований.
   П.Л.: – І його потрібно ще шукати й шукати...
   – А для цього потрібне...
   П.Л.: – Все впирається в фінансування. Якби знайшовся калуський, івано-франківський мільйонер. І взявся за справу. Якщо в нього є 50-100 мільйонів гривень, то, мабуть, міг би виділити 4-5 мільйонів. Чи є ризик? Є. Але й на успіх є великі шанси. Місця ж бо які газонаповнені. На них треба натрапити. А щоб натрапити – потрібно бурити. Ось ми в останні часи пробурили свердловину і відкрили (цією ж, першою свердловиною) Старобогородчанське родовище. Три наступні свердловини на цій площі бурилися вже за інвестиційні (договірні) кошти – і кожна дала газ. Хай це не є Тюмень, але якщо в добу з свердловини можна взяти 30-40 тисяч кубометрів голубого палива – це в наших умовах абсолютно нормально. Уявімо собі, що на такі поклади натрапила Калуська міська рада (маються на увазі кошти, які б вона вклала у справу). Тоді формується комунальне підприємство з видобутку газу і... 80-100 тисяч кубометрів газу в добу повністю вистачило б для роботи котелень, що в мікрорайонах міста.
   – З цього випливає, що до серйозної справи треба підходити з серйозними грошима. А де поміч держави?
   П.Л.: – Держава пасує. Складається враження, що їй вигідніше брати газ в Росії, Узбекистані, Туркменістані, може, в Іраку й Ірані, а своїм чомусь нехтувати. Не відчувається бажання відкривати свої родовища.
   – Повернімося до того, з чого починали. Якби Калуш таки взявся за видобуток свого газу, то з чого треба починати?
   Я.К.:  – Стартувати потрібно з ліцензії. Далі – знайти інвестора, який би наважився "кинути" на свердловину 4-5 мільйонів гривень. А ще далі діло покаже. Рано чи пізно до того мусимо прийти. А газу в надрах, що під Калушем, вистачає. Ті "комори", що вибрані за Польщі, знову заповнилися. Бо джерело б'є!..

 Розмову вів Петро Шевчук.

Гоголь, на думку гімназистів, письменник і України, і Росії.

   З нагоди 200-річчя від дня народження Миколи Гоголя в Калуській гімназії відбулося засідання дискусійного клубу „Свобода слова”, на якому розглядалася тема „Чи можна вважати Миколу Гоголя великим українцем”.
   В актовому залі зібралися господарі цього навчального закладу – вчителі та учні, а також його гості – начальник відділу підготовки кадрів ТОВ „Карпатнафтохім” Ірина Іванова, вчитель російської мови Івано-Франківської загальноосвітньої школи №3 Ольга Вязницева зі своїми вихованцями та мешканці нашого міста.
   Між собою дискутували дві групи опонентів – гімназистів восьмого класу, які намагалися відстояти свої точки зору, обговорюючи такі питання: „Якій літературі – українській чи російській, належить творчість Гоголя?”, „Внесок Миколи Гоголя у формування українського менталітету” та „Яка роль М.Гоголя у здійсненні мрії народу про незалежну Українську державу?”.
   За правилами ведення дискусії стежили секунданти (учні десятого класу), які після завершення цього словесного поєдинку прийшли до єдиного рішення: перемогли дві точки зору, тобто і Україна, і Росія мають право вважати М.Гоголя своїм письменником.
   Оскільки дискусійний клуб проводився за формою телепередачі „Свобода слова”, то після суперечок опонентів висловити свої міркування у вільний мікрофон міг будь-хто з присутніх у залі. Цим правом вониі скористалися. Гість Калуша, іванофранківець, учень 7-го класу Івано-Франківської ЗОШ №3 Ілля Юрків, зокрема, відзначав, що, на його думку, Гоголь є світовим автором, бо у своїх творах оспівував аспекти людського життя не конкретної території, а всього світу. „І мені шкода, – говорив юнак, – що через політичне непорозуміння двох держав відбувається безглузде ділення генія”. Калушанин Василь Наговський конкретизував, що М.Гоголь – справжній українець. В цьому можна переконатися, знайомлячись з його роздумами. Обставини тодішнього життя склались так, що він був змушений виїхати до Петербурга. Письменник завжди прагнув творити на рідній землі, однак йому це заборонили. Але в Росії Гоголь жив духом українства і писав про Україну.
   У захваті від проведеного заходу була вчитель російської мови Івано-Франківської ЗОШ №3 Ольга Вязницева: "Надзвичайно високий рівень підготовки дискусії. Красиве оформлення. Все, як мовиться, в точку. І в цьому велика заслуга вчителя, яка скерувала дітей у потрібному напрямку.
   Щодо самого навчального закладу, то у мене просто слів немає. Він – розкішний! Яка тут ідеальна чистота! Немає сумніву, що це заклад європейського рівня".
   Ну а в тому, що засідання дискусійного клубу було проведено на високому рівні, треба завдячити вчителю зарубіжної літератури Любові Федоришин, яка допомогла гімназистам правильно зорієнтуватися у підборі відповідної літератури, вміло використала мультимедійний проектор, з екрана якого демонструвались різні цікаві ілюстративні матеріали та відеосюжети про Миколу Гоголя і навіть фрагмент телепередачі з російського каналу ОРТ.

    Ліда Мичко.

"За Калуш" – депутатська група у складі калуської міськради.

   Відповідна заява, яку 11 березня на сесії міськради оприлюднив депутат Олег Кушлик, була несподіванкою як для тих колег-депутатів, які не увійшли у її склад, так і для усіх присутніх у залі.
   Судячи з реакції, яку продемонстрував на оприлюднену заяву міський голова Ігор Насалик це було новиною і для нього.
   Наскільки ефективною виявиться діяльність цього нового формування у складі міськради, – покаже час, але те, що це пов’язано перш за все з наступними виборами, до яких згідно із діючим законодавством, залишився рік, сумніву у присутніх на сесії не виникало.
   Хоча сам Олег Кушлик після оприлюднення заяви, текст якої поміщений на 2 стор. нашого тижневика, запросив до співпраці і вступу у групу усіх депутатів, не залежно від партійної належності та політичних поглядів.

В Калуші буде вулиця Миколи Хабера.

   На останній сесії Калуської міської ради депутати прийняли рішення про присвоєння одній із майбутніх вулиць нової забудови, що в житловому масиві Загір’я, імені Миколи Хабера. Микола Васильович добре відомий багатьом калушанам. Все своє трудове життя він віддав розбудові в нашому місті великої хімії. М. Хабер незмінно працював на посаді головного інженера колишнього Калуського хіміко-металургійного комбінату, потім виробничого об’єднання "Хлорвініл", згодом – концерну "Хлорвініл", а після ВАТ "Оріана", на базі майна якого спільно з російською нафтовою компанією "ЛУКОЙЛ" було створено ЗАТ "ЛУКОР". М. В. Хабер є Почесним громадянином Калуша.
   Вулиця Миколи Хабера буде розташована неподалік вулиці Олега Романенка, з яким разом трудився багато років.   

В березні 2004 року генеральний директор ЗАТ „ЛУКОЙЛ-Нафтохім” Олексій Смирнов та Калуський міський голова Роман Сушко підписали чергове доповнення до угоди про довгострокове співробітництво між міською радою та нафтохімічною компанією від 27 червня 2002 року. Згідно з цим документом, „ЛУКОЙЛ-Нафтохім” взяв на себе зобов’язання надати у 2004 році місту Калушу цільову фінансову допомогу на підтримку і розвиток його комунального та соціального господарства в обсязі 6 млн. 463,3 тис. грн.