По Чорному Черемошу - з веслом і піснею.

    Навіть у Калуші не всі знають, що в місті ось уже десять років успішно діє Калуська філія обласного державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді (нинішня адреса - вул. Богдана Хмельницького, 74), в якій у гуртках водного, пішохідного туризму, спортивного орієнтування та інших отримують позашкільну освіту 235 школярів. Цей структурний підрозділ облдержцентру проводить навчально-тренувальну та спортивно-оздоровчу роботу зі школярами. Завідує філією Ольга П’єх, яка відзначає добру роботу всіх керівників гуртків. Нас же зацікавив (з яких причин - трохи далі) один із гуртків - водного туризму, який очолюють кандидат в майстри спорту Орест П’єх і Степан Огородник.
    Школа екстріму
    Хто хоч раз був учасником екстремального водного сплаву катамаранами через пороги ріки Чорний Черемош, той "захворіє" цим назавжди. Бурхлива ріка, сніжна піна, стрункі смереки і ялини з одного берега і скелясті гори - з іншого… Отут туристи-водники проявляють свої вміння, спритність, аби втриматися на воді, досягти кінцевого пункту.
    - У нашому гуртку, - говорить його керівник Орест П’єх, - займається 18-20 осіб. Майже всі вони - з місцевого ВПУ №7, на базі якого його організовано (Орест Мирославович - заступник директора училища з навчально-виховної роботи. - Авт.).
    Не будемо переповідати про самі заняття в гуртку. Скажемо лишень, що вони проходять на відповідному рівні, а Орест П’єх завжди має вибір при черговому наборі в гурток (ротація йде у зв’язку з тим, що третьокурсники покидають місто, а на їх місце приходять інші), бо бажаючих не бракує. Кому віддає перевагу? Фізично здоровим, бо водний туризм потребує сильних і мускулистих. Таких, що зуміють втриматися на воді при найстрімкішій її течії. Де така є? На Чорному Черемоші, де, до речі, проходять чемпіонати, кубки України з водного сплаву. У цих змаганнях бере участь і збірна команда нашої області, яку, до честі Ореста Мирославовича, він же і формує (всі останні роки - на базі калуської філії, а отже, і училища) і посідає з нею сьоме-дев’яте місця.
    Найвище досягнення вихованців Ореста П’єхи в чемпіонаті України - друге місце  кандидатів у майстри спорту сестер Ірини і Катерини Таців (три роки тому). Але добрі показники в суперництві мають ще дев’ять учнів училища, які виконали норматив кандидатів у майстри спорту. Чорний Черемош для них простелить дорогу для ще вищих здобутків. У цьому керівник гуртка і тренер впевнений. Для Василя Федоришина, наприклад, який збирається їхати на змагання (Кубок "Юніор"). Три рази Василь показував уже на Черемоші результати, наближені до призових місць. Нині він готовий стати призером.
    Про Ореста П’єху добре відгукуються як про тренера, бо у нього величезний досвід. Він - кандидат у майстри спорту з водного туризму. Але не всі знають, що раніше їх кумир активно займався гірським туризмом, альпінізмом. Коли раніше? А починаючи з 1965 (!) року. Ще тоді у складі групи він здійснював серйозні походи по Карпатах. Відтак були Кавказ, Саяни, Кольський півострів… Водному ж туризму віддав перевагу після 90-их років минулого століття. Каже, що на це заняття треба було менше, ніж на гірський туризм, грошей…
    Ольга Іванівна сказала, що Орест Мирославович у філії - керівник гуртка, а за сумісництвом (!) - її чоловік. Ця не позбавлена почуття гумору жінка також додала, що хоч чоловік зараз має справу з "водою", але гірських стежок не забуває. Йому ще залишилося здійснити два сходження на Говерлу, аби встановити круглий особистий рекорд сходжень на цю найвищу вершину Українських Карпат - 100 разів. І вони, ці останні до сотні сходження, вибачайте за каламбур, не за горами. Вже традиційно обласний центр туризму буде проводити до Дня працівників освіти сходження на Говерлу, і групу однозначно (і теж традиційно) поведе Орест. Отож на горизонті його 99-те сходження. Коли ж соте? Він усміхається. Може, з 31 грудня на 1 січня. До свого 60-річчя.
    На катамаранах від Шебене до Верховини. І нижче...
    Надходять у філію замовлення, хоч й не дуже часто, аби хтось із Центру провів любителів екстріму стрімкою течією Черемоша. Хто це зробить? Орест П’єх. Киян сплавляв, львів'ян. Мав недавно сидіти на одному з катамаранів і з групою спеціалістів Івано-Франківської ОДА, але не вийшло.
    А вже коли до Калуської філії звернулися з нашого ТОВ "Карпатнафтохім", щоб організувати сплав для групи по Чорному Черемошу, Орест П’єх  без роздумів дав згоду.
    ... Чорний Черемош. Це одна із найскладніших річок, що є в Україні, в Карпатах. Хочеш екстріму - пливи Чорним Черемошем!.. Минай пороги Берди, Дземроні, Гучка. Милуйся швидкою течією, тамуй подих від високих стоячих хвиль... Все це ніби попереджає: Чорний Черемош - не для аматорів. Аби його долати, потрібна відповідна підготовка і кваліфікація... До речі, до участі в чемпіонату України, що проходить на водах Чорного Черемошу, допускаються спортсмени не нижче першого спортивного розряду...
    Та в нафтохіміків передбачався відпочинковий сплав. Це ж не весна, думалося, коли тануть сніги і води бурхлять аж до запінення. Орест П’єх провів з усіма (8 осіб) інструктаж. Кожного екіпірував каскою, рятувальним жилетом, веслами. І попередив: у жодному разі не сідати в катамаран, що піде за течією, якщо не вмієш плавати. Всі наші - плавці з дитинства. Це - добре...
    А ще Орест Мирославович розказав, що робити, якщо не дай Бог, хтось випаде з катамарана. А це можливо, бо під водою - каміння, якого не видно. Мале зіткнення - і членів екіпажу може поменшати... Отож провідник пояснив, як у такому разі користуватися рятувальними засобами, щоб добратися до берега, як один одному має допомогти.
    На два катамарани повсідалися за попереднім вибором. Керівник пояснив, щоб приблизно рівномірно (за вагою) всідалися по бортах. Хто буде першим номером, хто - другим, але щоб було зручно гребсти кожному (є ж бо і лівші).
    Сплав розпочато. Погода - супер. Отож і настрій у кожного відповідний. Орест П’єх сів в один із катамаранів разом із заступником генерального директора Володимиром Микитиним. "Я - капітан!.." - всміхався Володимир Іванович. Інструктор цьому не перечив... Та йому було не до того, бо попереду - ще один катамаран, де капітаном сам генеральний директор Сергій Чмихалов.
    Пливлося пречудово. Заспівали пісню. Та цього, виявляється, замало... Почали одні одних спочатку наздоганяти, а потім і переганяти. При цьому веслом тарарах по воді - і бризки змочують команду. От що означає відчути катамаран, дарма що минуло так мало часу.
    Прикордонне село Шебене, звідки почався сплав, вже далеко позаду. Нормально минаються пороги. Настрій - ще й ще співати хочеться...
    І раптом - блискавка. За нею - громовиця. Як це буває в горах, гроза взялася прямо нізвідки. Довелося пригальмувати до берега (групу супроводжували "бусики"). У них і перечекали грозу. Але були моменти, що грім лупив так сильно, що хлопці аж присідали, вуха затуляли...
    Чекали десь із годину. А коли сильний дощ перестав іти і погода дещо нормалізувалася, знову сіли в катамарани. Вже не та вода була, що раніше - скаламутилася, завирувала. І на очах стала підніматися - десь на 20-25 сантиметрів. Це й поховало каміння, яке ще недавно було видно. Швидкою стала й течія, отже і катамарани попливли швидше. Та страшного в тому вже нічого не було - закінчувався маршрут протяжністю 35 км, показалася Верховина, неподалік якої хлопці здійснили нічліг.
    А наступного дня - знову на воду. Перед цим, щоправда, напомпували катамарани. Знову світило сонечко... Знову швидка течія і настрій до погоди. Довкіль - справжня краса Карпатського краю. Джерельні притоки ріки, квітучі полонини, гострі скельні виступи. Та попри казкові краєвиди було видно й те, що наробила повінь у 2008 році.
    - Я радий, що відпочинок нафтохіміків вдався, - зізнається Орест Мирославович. - Після завершення сплаву всі живі-здорові. Хоча у багатьох були подряпані коліна. Але хіба водна мандрівка без цього обходиться?
    Орест П’єх сподівається, що цей сплав - не останній. Якщо буде придбано надувний човен овальної форми (рафти) у два, а той у три рази більшої, ніж катамаран, вмістимості, то може наважимося на підкорення Дністра. Але це - справа часу.

    Петро Шевчук.

2011. ТОВ "Карпатнафтохім" - переможець конкурсу на кращі будівлі і споруди України, збудовані і прийняті в експлуатацію в 2010 році за спорудження ВИРОБНИЦТВА ПОЛІВІНІЛХЛОРИДУ СУСПЕНЗІЙНОГО.

2007. ТОВ "Карпатнафтохім" отримало іменний диплом на право використання фірмового знаку учасника рейтингу компанії "Гвардія".

2007. ТОВ „Карпатнафтохім” стало переможцем Всеукраїнського конкурсу якості продукції „100 кращих товарів України” в номінації „Продукція виробничо-технічного призначення”, організованому Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики. Рідкий аргон високої чистоти, що виробляється в „Карпатнафтохімі”, визнано найкращим в Україні серед товарів виробничо-технічного призначення..

2006-2007. ТОВ “Карпатнафтохім” - переможець конкурсу "100 кращих товарів".

травень 2007. ТОВ “Карпатнафтохім” - переможець у першому Всеукраїнському конкурсі підприємств у сфері зовнішньоекономічної діяльності “Європейський вибір”.



жовтень 2006. ЗАТ “ЛУКОР” та ТОВ “Карпатнафтохім” визнано кращими підприємствами в рамках загальноукраїнського проекту “Хімічна та нафтохімічна промисловість України”.

червень 2006. Всеукраїнський конкурс якості продукції (товарів, робіт, послуг) „100 кращих товарів України” продукт виробництва „Поліолефін” ТОВ „Карпатнафтохім”, поліетилен марки НХF 4810Н визнав одним з найкращих видів продукції в номінації „Товари виробничо-технічного призначення”

квітень 2006. Золота медаль якості "Вища проба" за впровадження на підприємстві сучасних технологій та випуск високоякісного і конкурентоспроможного на ринку поліетилену.

липень 2005. Сергія Чмихалова нагороджено відзнакою „Лідер хімічної та нафтохімічної промисловості України”

 наше підприємство в 2004 році успішно виконало завдання, що були визначені йому "Програмою сертифікації корпоративної системи управління групи „ЛУКОЙЛ-Нафтохім” на 2004-2007 роки" і першим серед підприємств групи отримало сертифікати відповідності за всіма трьома системами. 

„Euro Market” – нагорода за інтеграцію у світову економіку. (2004р.)

відзнака ЗАТ "ЛУКОР" в рамках міжнародного проекту „Мости дружби. Україна – Росія 2003-2004” 

20.11.2003 ЗАТ „ЛУКОР” відзначено Почесним дипломом та міжнародною премією „Бізнес-Олімп” з присвоєнням підприємству звання „Золота торгова марка”, а генерального директора товариства Сергія Чмихалова – іменною відзнакою „Суспільне визнання”.  

Західна регіональна митниця нагородила ЗАТ „ЛУКОР” почесною грамотою за високий рівень митної культури та сумлінне виконання впродовж 2002-2003рр. зобов’язань перед Державним бюджетом України.

Міжнародна Платинова Зірка за якість у сфері задоволення потреб клієнтів, майстерність, інновації у технології м. Париж. Франція. 2003 рік